Розділ 31. ЯРА. Рішучий крок.

— Доню, все ж, скажи хоч приблизно... Коли тебе чекати? І я ж повинна тобі грошей дати... У тебе ж навіть картки немає... — продовжувала переживати мама.

— Взагалі-то, є, — зізналася я.

— І звідки вона у тебе? — до розмови долучився Влад.

— Кір... Дав, — швидко сказала я.

— Кір? — перепитала мама. — Так звуть твого хлопця?

— Так, — я злегка насупилася.

— І на цій картці лежать гроші? — уточнила мама. — Він що, платить тобі?

— Мамо! — я злегка почервоніла. — Просто... Він вже заробляє, і причому — добре заробляє! Нічого тут такого… І він мені не платить. Просто дає на деякі витрати...

Не можу ж я вас збіднювати... Чорт. Працювати. Потрібно швидше почати допомагати Кіру.

— І ким він працює? — з підозрою уточнив Влад.

— Досить мене розпитувати, — я спохмурніла. — Все що вам потрібно знати — він — доволі відомий в своїх колах і тому добре заробляє, — знехотя пояснила я. — Грошей у нього я не просила. Він сам так вирішив, а якщо вже він щось вирішив, то я нічого з цим не зроблю! А коли повернуся — дійсно не знаю. Підозрюю, що не дуже скоро, але вам тут і без мене є чим зайнятися, чи не так?

— Доню, але ми ж переживаємо... Довго, це коли? Через пару тижнів?

— Мамо, я не знаю, — втомлено повторила я, запихаючи в невелику валізку конверси. — Я в будь-якому випадку буду на зв'язку...

— Гаразд, — мама зітхнула. — Владе, проведи Яру до машини.

— Мамо! — я аж почервоніла.

— Я розумію, що ти ще не готова знайомити його зі мною, але... Я не відпущу тебе, якщо не дозволиш Владу провести вас до аеропорту, побачити твого загадкового хлопця і поговорити з ним.

Я насупилася і подивилася на старшого брата.

— Ні.

— Тоді ти не їдеш.

— Гаразд, зачекайте... — я вибігла з кімнати, швидко набираючи Кіра. — Кір, слухай... Вони мене не відпустять, поки тебе не побачить хоча б мій брат... Що мені робити?

— А в чому власне проблема? — буденним тоном запитав Кір. — Він же сам зустрічається з дівчиною, молодшою за нього, думаю, його не здивує, що ти теж зустрічаєшся з кимось постарше...

— Він ітак весь час говорив що ти мною вертиш як хочеш... — я зітхнула. — І якщо він скаже мамі щось не те, то та може мені сказати негайно повертатися і нікуди не їхати. І ми взагалі-то не зустрічаємося... Та й хіба це безпечно —показувати будь-який зв’язок між нами їм?

— А у нас є вибір? — відповів Кір питанням на питання. — Та я й сам хотів познайомитися з твоїм братиком...

— Кір!

— Я чекаю вас на нашому місці через п'ять хвилин.

І короткі гудки.

Я зітхнула і повернулася до вітальні.

— Гаразд, — сказала я мамі, а потім подивилася на брата. — Візми мій чемодан...

Коли ми покинули будинок, я раптом зупинилася.

— Що? — поцікавився Влад.

— Не кажи йому зайвого... — я подивилася йому в очі. — Мамі теж знати все підряд не обов'язково.

— Про що ти? — Влад посміхнувся. — Вже цікаво, який він, цей твій Кір...

— Давай тільки без дурних розпитувань і тому подібного... — я відвела погляд.

— Гаразд, — якось легко погодився Влад.

— Ти пообіцяв. — серйозно сказала я.

Чесно, мені не дуже хотілося, щоб ці двоє знайомилися. Мені не хотілося, щоб Кір дізнався більше про моє минуле. Так само я не хотіла, щоб Влад дізнався щось зайве про моє теперішнє... Хоча щодо останнього можна і не перейматися. Кір дуже обережний...

За рогом вже стояв той самий новенький відполірований порше, що забирав мене і минулого разу.

— Машина у нього крута, — майже пошепки прокоментував Влад, слідуючи за мною до Порше 911.

Я мовчки підійшла до машини і відкрила передні двері біля водія.

— Владе, сідай назад, — сухо скомандувала я, сідаючи біля Кіра.

— Окей. — ані трохи не ображаючись відповів брат, забираючись на заднє сидіння, попередньо поклавши мою сумку в багажник.

— Влад? — запитав Кір, повертаючись до заднього сидіння і простягаючи моєму братові долоню. — Я Кір, приємно, нарешті, познайомитися.

— І мені, — Влад потис руку Кіра і з викликом заглянув в чужі очі. — Знаєш, Яра  казала, що ти зовсім трохи старший...

— Так-так... — Кір видав смішок. — Дивно, що вона вам відразу не зізналася, з огляду на ваш досвід з Сашею.

Я буквально відчула, як обстановка між цими двома миттєво загострилася. Я підозрювала, що реакція Влада буде приблизно такою, але... Чому Кір вирішив не грати пай-хлопчика? Показувати характер і емоції сторонній людині зовсім не в його дусі...