Життя занадто коротке, щоб пити погані вина.
— Яро...
Крізь пелену сну я чула, як мене звуть, але до останнього намагалася втриматися за свій сон.
— ... вати...
Серце пропустило удар, ледь почувши...
— Час вставати….
Перед очима знову стали чорні перелякані очі і кров.
Я різко розплющила очі.
Кір сидів біля мого ліжка і посміхався. В кімнаті було доволі темно, хоча занавісок як таких на вікнах і не було.
— Ідеш? Через півгодини потрібно зайняти позицію. Інакше можемо запізнитися.
— Так, — я зайняла напівсидяче положення.
— Ти, здається, трохи змінлася, — Кір взявся двома пальцями за моє підборіддя і заглянув мені в очі.
— Думаєш? — я трохи примружила очі і усміхнулася.
Кір не відповів, а лише злегка нахилив голову на бік і продовжував спостерігати за мною, все ще притримуючи двома пальцями моє підборіддя.
— Знаєш... — я подалася вперед, зупинившись буквально в сантиметрі від чужих губ. — Можливо, ти маєш рацію, Кіре, — я наблизилася до його вуха і продовжив пошепки, — Можливо, я дійсно змінилася. Саме з тобою, тут і зараз, я нарешті відчула себе живою.
Як тільки я сказала це, він повернувся до мене і поцілував в губи.
— Підемо, — сказав він, майже відразу розірвавши поцілунок і вставши з мого ліжка.
***
Полювання на гусей виявилося чимось абсолютно відмінним від того прекрасного полювання на зайця, яке було минулої ночі.
— Ось тут, — Кір рукою показав на поле у озера. — Тут гуси часто зупиняються на тривалий відпочинок. Бачиш сліди, пір'я і послід? Вони обирають це місце, тому що воно недоступне для людей в силу того, що далеко від села. А ще, воно біля ставка, — Кір пройшов вперед, до прикритої травою ями. — Тут нам вже викопали засідку і розставили опудала гусей. Залишилося зачаїтися і стежити в бінокль, чекаючи на їх прибуття.
— Навіть не знаю, чи впораюся з рушницею... — я скинула з плеча доволі важку рушницю і стала в «бойову» позицію, поціливши в небо.
— Ти ж тренувала тіло, та й стріляти абияк вмієш, нехай і не з рушниці. У тебе вийде.
Поки я все ще вправлялася з рушницею, Кір заліз в засідку і перевірив її готовність.
Все, як і очікувалося, було на вищому рівні.
Він взяв бінокль і почав дивитися в небо навколо себе.
— Яро, давай в засідку, гуси близько, — скомандував він.
— Окей, — я буквально застрибнула в яму.
— Запам'ятай, через свій великий розмір гусак може здатися нижче, ніж він є насправді. Не дай його розміру обдурити тебе. І ще одне... Коли перші гуси сядуть коло нас — не стріляй. Це гуси-розвідники, нам важливо, щоб вони показали іншим, що тут безпечно. Коли прилетять інші — і тільки тоді — ми будемо стріляти. І завжди прицілюйся в конкретного гусака, а не просто в зграю.
— Ну я що по-твоєму зовсім дура, щоб навмання стріляти? — я посміхнулася. — Моя точність зараз має тебе приємно здивувати... За ці місяці я навчилася тримати зброю в руках і навіть сяк-так поводитися з нею. Тож сьогодні ти побачиш плоди моїх практично щоденних тренувань.
— Гаразд, тихо, розвідники.... — прошепотів він. — Просто повторюй за мною.
І правда, перша трійка гусей села буквально в двадцяти метрах від сидки, прямо біля опудал, і почала пожирати заготовки.
Буквально через хвилину почали підлітати й інші.
Коли гуси підлетіли метрів на сорок, Кір різко встав в позицію і пролунав перший постріл.
І перший гусак полетів в піке до землі...
Я відразу ж зорієнтувалася і теж вистрілила, але промазала.
Кір одразу ж швидко перезарядив свою Беретту і знову зробив результативний постріл.
Я наслідувала його приклад і, в цей раз добре прицілившись, теж попала в гусака.
Він почав опускатися нижче зграї, але не хотів падати й летів далі!
Я не розгубилася і, миттєво перезарядивши гвинтівку, вистелила в нього знову.
Кір тим часом завалив третього.
І тут зграя відлетіла на недосяжну для наших рушниць відстань.
— Хочу подивитися... — я відклала рушницю і буквально вискочила з сидки до свого трофею.
— Нетерпляча як завжди… — Кір зітхнув і виліз слідом.
Я підійшла до підстреленого мною гусака і заворожено простягнула руку до сірих пір'їнок.
— Ну як тобі?
— С зайцем було, мабуть, цікавіше...
— Тому, що могла дивитися жертві в очі, коли її добивала? — уточнив Кір.
— Гей! — я трохи насупилася, але потім раптом посміхнувся. — А взагалі — так, — раптово погодилася я. — Таке, напевно, не скоро забудеться....
Відредаговано: 25.09.2022