Розділ 20. КІР/ЯРА. Хочеш додому?

КІР

— Так, пунктуальність — не твоє сильне місце, — посміхнувшись, майже пошепки сказав я, коли Яра буквально впригнула в машину.

— Сам винен... — так само тихо відповіла вона. — Дав мені це кольє... А я його ніяк застібнути не могла...

— Зрозуміло, — я посміхався. — Ми їдемо в одне дуже пристойне місце, я забронював нам окрему кабінку.

— Навіщо? — з підозрою запитала вона.

— Не хочу, щоб ти мене зганьбила, очевидно ж... — я дивився на неї з легким викликом.

— Дістав...

— Бачиш... — я торкнувся пальцями її губ. — Цей рот часто говорить всякі неподобства, які не підходять для пристойних місць.

— Повір, як тільки ми увійдемо туди, ти мене не впізнаєш. Буду справжньою леді, яка знається на всіх цих ресторанських штучках!

— Ну-ну…

***

ЯРА

Ресторан і правда виглядав шикарно.

Кіра зустрічали як якогось ВІП-клієнта і відразу провели в ті самі «кабінки». Точніше, в ту саму. Офіціант (або хто це був взагалі?) мало не кланявся йому й, як тільки ми сіли за стіл, подав два меню. І звичайно мені щастило — тупе меню було французькою!

Я нервово закусила губу.

— Допомогти? — запитав мене Кір.

— Будь ласка, — я закрила меню і подивилася Кіру прямо в очі, усміхнувшись. — Замов яке-небудь м'ясо і салат на твій смак. І напій.

— Добре, — Кір теж закрив меню і покликав офіціанта, швидко кажучи йому щось французькою.

Офіціант вклонився і покинув кабінку.

На столі вже стояли всі прилади: виделочки, скляночки, ножі, тарілочки і ложечки...

Так, ближня виделка до тарілки — якраз виделка до м'яса і салату. А ближній до тарілки ніж — для основної страви, в моєму випадку — для м'яса.

Кір сидів і дивився на незворушну зовні, але все ж злегка напружену мене. Виглядала я сьогодні дуже пристойно, як на мене, і сподіваюсь, зовсім не зганьбила Кіра в одному з кращих ресторанів міста...

Першим принесли вино. Кір жестом показав, щоб наливали в обидва келиха.

— Це Рислінг, — він поглядом вказав на вино. — Молодий Рислінг, одне з кращих білих вин, — Кір потягнувся до келиха і взяв його в руку.

Я взяла з нього приклад і підняла свій келих.

— Спочатку відпий ковток, трохи потримай вино в роті і спробуй зрозуміти смак, — він відпив ковток і на секунду прикрив очі, а потім ковтнув і продовжив. — Цікаво, що ти скажеш з приводу цього вина.

Я кивнула і відпила ковток вина, трохи потримала його в роті, прикривши очі, а потім ковтнула.

— Хм... — я мала серйозний вигляд, але говорила пошепки. — Можу сказати що воно біле. І сухе. Раз називається Рислінг, значить з винограду з такою назвою, правильно?

— Молодець, — Кір посміхнувся. — Але це не те, що я хотів почути.

— Вино як вино, — я зітхнула. — На жаль, я поки що не настільки вправна, щоб оцінювати його якось більш докладно.

— Ваші салати і м’ясо, — звідки не візьмись з'явився офіціант зі спеціальним «візком» зі стравами і почав їх розставляти.

Як тільки він закінчив, то побажав нам смачного і пішов.

Отже, ближні до тарілки виделка і ніж....

— Взагалі, білі вина п'ють до риби, а червоні — до м'яса, але сьогодні я хотів, щоб ти все-таки спробувала саме білий Рислінг.

— Чому саме його? — запитала я, акуратно відрізаючи невеличкий шматочок м'яса.

— Моє улюблене молоде вино, — пояснив Кір, усміхаючись і відпиваючи черговий ковток. — Взагалі, саме молоді вина — найбільш смачні, а не старі, як вважає більшість обивателів, адже для старіння годиться далеко не кожен сорт.

— Зрозуміло, — я кивнула і теж відпила вина.

— Ти, до речі, батьків попередила, що додому на ніч не поїдеш?

— Звичайно ні, — я зітхнула. — Тому що я поїду додому.

— Хм, — Кір посміхнувся. — Гаразд.

— І все? — здивувалася я.

— Так, — Кір кивнув. — Їж. Смачного.

— Якось це підозріло, — схоже, мене його відповідь напружила.

— Чому ж? — Кір зробив невеликий ковток вина.

— Мені здавалося, ти мене будь-якими правдами-неправдами додому потягнеш...

А він тихо засміявся.

— Хочеш, щоб потягнув?

— Ще чого! — мало не вигукнула я. — Відвезеш додому...

***

Вечеря була смачною, я ніби як впоралася, але.... Щось не давало мені спокою, щось було якось не так. Кір зовсім не ліз до мене і не кликав додому і... Може, тому що ми були на людях, а я виглядаю молодше? Ні. Він не з тих, хто буде чогось соромитися або на зразок того. Хоча... У тому ресторані, здавалося, його знали. Може, все ж він не хотів показувати що цікавиться малоліткою? А можливо…