ЯРА
Я сиділа на дивані, очікуючи Кіра.
Сьогодні я ж начебто і не відштовхувала його... Але він став поводитись не так, як зазвичай. Він більше не цікавиться мною? Не може бути.
Я похитала головою в знак заперечення.
Він не привіз би мене сюди, якби не цікавився... Він грає. Я повинна пам'ятати, що він — чудовий актор. Але якщо я сама проявлю ініціативу... Він не зможе і далі відігравати таку роль.
Я раптом посміхнулася.
Я переграю тебе... Я зможу. Сьогодні. Коли ти в конфлікті з самим собою.
***
КІР
Простоявши під прохолодним душем хвилин десять, я відчув, що злегка змерз і вирішив виходити. Обернувши білий рушник навколо стегон, я, як завжди, пішов через вітальню прямо до спальні, не удостоївши гостю навіть поглядом....
***
ЯРА
Я навіть зреагувати толком не встигла, як Кір вже пройшов повз мене і виявився в іншій кімнаті.
Я зітхнула і вирішила теж прийняти душ.
І як він так може... Пройшов, ніби мене тут і не було.
Я зняла темносиню кофту і поклала зверху, на кришку кошика для білизни.
І зіниці навіть не були розширені...
Я стягнула штани і поклала поверх кофти.
Що змінилося?
Роздягнувшись до кінця, я ступила під душ.
Простоявши там буквально хвилину, я вийшла, витерлася рушником і натягнула труси, ліф і футболку. Прямо в цьому вирішила і йти в кімнату.
Кіра в вітальні очікувано не було.
Я пройшла до спальні, легенько відкривши двері.
Кір лежав по пояс під сірою шовковою ковдрою. Його очі були прикриті, а губи злегка розтулені. Дихав він рівно, поза його була розслаблена.
Ну не міг же він так швидко заснути...
Я насупилася і мої брови майже зійшлися біля перенісся. Підійшла до ліжка, сідаючи на нього і продовжуючи розглядати чоловіка. А той все так само лежав...
Я зітхнула.
Ні, він точно не спить... Це просто хороша гра.
Я простягнула долоню до чужої щоки і провела по ній кінчиками пальців.
На обличчі чоловіка не здригнувся жоден мускул.
— Я відчуваю, що якщо ми переступимо межу — все закінчиться, — раптом прошепотіла я, нахилившись до чужого вуха. — Я не хочу цього.
Кір відкрив свої зелені очі.
— Забавно... — він подивився прямо на мене. — Я ж теж цього не хочу.
— Тоді припини приставати до мене, — майже прошепотіла я.
"Так ми зможемо довше бути разом." — Додала я вже подумки.
— Добре. — аж надто легко погодився він.
— Один раз... — я подалася вперед, прикриваючи очі.
***
КІР
"Коли-небудь цей зв’язок погубить мене..." — подумав я, стираючи мокру доріжку з чужої щоки.
Вона відвела погляд убік.
Я простягнув руки вперед, взяв її за плечі і потягнув на себе, обіймаючи і притискаючи до себе.
"Не можу." — хотів я прошепотіти їй на вухо. — "Я не залишу тебе. Я буду і далі поряд. Це приносить мені майже такий же кайф, як..."
Одного разу, я розповім тобі. Довірю свою долю і життя. І тоді... Ти погубиш мене. Я сяду або того гірше, а ти...
— Ти зламаєш мене... Ти вже зламав. — прошепотіла Яра.
Ні... Мені тільки належить зламати тебе по-справжньому. Але тепер... Тепер я остаточно зважився на це і будь що буде. Навіть якщо це вб'є мене. Я буду шкодувати ще більше, якщо не зроблю цього...
— Тихо... — я перевернув її на бік і уклав біля себе, продовжуючи обіймати.
"Ти... Ти обереш, зламатися самій або зламати мене. Я обіцяю тобі" — я торкнувся губами чужої шиї.
— Спи...
Відредаговано: 25.09.2022