Розділ 11. ЯРА. Поцілунок.

Для того, щоб жити довго,

достатньо мати старого вина і старого друга.

Що значить «хтось помре?»

Я стрімголов бігла до найближчої аптеки, попутно викликаючи до неї таксі.

У списку були бинт, джгут, фізрозчин, шнур для крапельниці з голкою і антисептик.

Але цей хитрун ніяк не міг поранитися або дати себе поранити... Він дуже розумний і сильний. Та й не дзвонив би він мені, якби вмирав сам... Подзвонив би в швидку або ще куди.

Не знаю чому, але руки сильно тремтіли. Я начебто і розуміла, що швидше за все це така перевірка, тест на швидкість реакції, або ще на щось, але все одно.

Що як він дійсно там помирає...

В районі серця зрадницьки закололо.

Я нарешті добігла до аптеки, але в єдиному віконці було зайнято.

Якась дурна старенька говорила з фармацевтом про якусь нісенітницю. Мій погляд метався по аптеці. Біла стеля, блакитноока провізорша, мерзенна бабулька.

Та я її зараз вбити готова...

Я стиснула руку в кулак.

Кір... Ти ж в порядку, правда? Ти точно в порядку... З тобою не могло нічого статися. Це просто черговий дурний тест.

Бабулька раптом начепила окуляри і почала перераховувати решту.

Я не витримала і відштовхнула її від каси, диктуючи свій список.

Бабулька почала обурюватися, але вистачило лише одного красномовного погляду, щоб і вона, і провізор, швидко зробили так, щоб я отримала своє.

В моїх очах в той момент була справжня темрява.

Таксі, на щастя, вже чекало.

***

Ресепшен я просто пробігла.

Ліфт як на зло не працював. Але завдяки щоденному бігу, швидко дістатися до восьмого поверху виявилося досить легко. Двері потрібного номера піддалася відразу.

Я пробігла до першої кімнати, але там було порожньо.

— Кір...

Я зайшла у другу кімнату, та й в ній нікого не було.

Потім я почула шум води з ванної.

Блін, якщо він з мене знущається, я...

Я стиснула губи і попрямувала у ванну кімнату.

Кір лежав в каламутній криваво-червоній ванні. Очі його були закриті, шкіра бліда, а дихання прискорене.

— Чорт!

Я швидко стала на коліна перед ванною і розкрила пакет з аптеки.

Руки зрадницьки тремтіли.

Заспокойся, заспокойся...

Я дістала джгут і швидко перев'язала їм руку вище порізу.

Тепер бинт.

Я доклала бинт до порізу, а потім почала обмотувати бліде зап'ястя. Після цього я підняла руку Кіра вгору.

Якби не була раніше наркоманкою, нічого цього б не знала...

Червона кров просочувалася через білий бинт.

Я перетягнула його руку ще двічі.

Нарешті, кров, схоже зупинилася.

Тільки зараз я додумалася намацати чужий пульс...

Я обережно приклала два пальця до чужої шиї.

Кір розплющив одне око і посміхнувся.

— Моя маленька рятівниця... — пошепки сказав він.

— Ідіот... — я в пориві обійняла його за плечі і притиснулася до нього.

Він був мокрий...

Кір напевно відчув моє аж надто гучне серцебиття і посміхнувся.

Я різко відсторонилася і зазирнула йому в очі.

Той самий триклятий вогник.

Мої очі звузилися, між бровами утворилися зморшки, а губи напружено стиснулися...

На його обличчі я бачила зацікавленість і задоволення. І це бісило мене так сильно, що реально хотілося врізати... Не думала, що можу так сильно переживати за когось, окрім Влада...

— Я так хочу вдарити тебе... — тихо сказала я майже пошепки, коли його риси обличчя раптово стали розгладжуватися, а очі блищати.

— Вже не хочеш... — він посміхнувся більш відкрито, шепочучи мені свою відповідь прямо у вухо. — Якщо секунду назад на твоєму обличчі читалася злість, то зараз там чітко видно радість. Ти рада, що я живий і...

Замовкни...

Я відчайдушно подалася вперед, прикривши очі і втупившись губами в усе ще бліді губи Кіра.

Він відповів на поцілунок досить мляво.