4.6

Зранку я сиділа у вітальні, покірно дозволяючи двом чоловікам розбирати наслідки моєї нічної пригоди. Поруч маг уважно крутив у пальцях потрісканий кристал, а цілитель дуже старанно робив вигляд, що його зовсім не цікавить, яким чином герцогиня примудрилася одночасно отримати поріз на шиї та слід від кінських зубів на руці.

«Билася на ножах із конем».

Чомусь ця думка здалася мені настільки безглуздою, що я не стримала усмішки. Кассіан, який сидів навпроти, одразу підняв на мене незадоволений погляд.

— Що веселого?

— Просто подумки пояснила свої поранення бійкою з конем на ножах, — захихотіла я.

Кассіан повільно вигнув брову. Цілитель поруч прокашлявся, явно ховаючи реакцію, й попросив мене повернути голову. Обережно знявши пов’язку з шиї, він приклав долоню до порізу. Тепла магія м’яко ковзнула по шкірі, прибираючи печіння, стягнутість і навіть слабкий біль, що залишився з ночі.

— Дуже смішно, — буркнув Кассіан і перевів погляд на мага. — Що там?

Чоловік повернувся до нього, піднявши жовтий кристал так, щоб світло з вікна пройшло крізь нього. Тріщини на поверхні одразу стали помітнішими.

— Її світлість примудрилася вмістити сюди приблизно вдвічі більше мани, ніж цей кристал узагалі розрахований утримувати, — задумливо промовив він. — Але найцікавіше навіть не це. Ви не просто перенесли ману.

Я звела брови.

— А що я зробила?

Маг кілька разів повернув кристал у пальцях.

— Стабілізували його в процесі. Інакше він розлетівся б ще тоді, коли ви тільки почали наповнювати його понад межу. Схоже, ви несвідомо вирівнювали тиск мани всередині, поки продовжували додавати нову.

Цілитель тим часом закінчив із шиєю, оглянув чисту шкіру, потім моє передпліччя й задоволено кивнув. Ще кілька секунд теплого світла — і синець від зубів Ареса почав швидко світлішати.

Я повернулася до мага.

— М-м… і? — недовірливо перепитала я. — Мені просто дуже не хотілося, щоб він тріснув.

Чоловік подивився на мене так, ніби я сказала щось неймовірно дивне.

— Ваша світлосте, бажання саме по собі не змінює структуру магічного потоку.

Я кліпнула.

— Шкода. Було б значно простіше.

Кассіан прикрив рот долонею, але я все одно побачила, як сіпнувся кутик його губ. Маг продовжив:

— Звичайний маг у такій ситуації або припинив би наповнення, або замінив би вмістилище. Якщо спробувати силоміць заштовхнути сюди стільки мани, кристал просто вибухне. Ви ж одночасно переносили силу й перебудовували її розподіл усередині так, щоб навантаження залишалося відносно рівномірним.

Я повільно поглянула на потрісканий камінь.

— Але він усе одно тріснув.

— Бо фізична межа нікуди не зникла, — пояснив маг. — Ви не зробили кристал міцнішим. Лише змусили його витримати значно більше, ніж він мав би.

Кассіан нахилився вперед, сперши лікті на коліна.

— Наскільки це складно?

Маг трохи задумався.

— Для людини без підготовки? Дуже. Але магія рівноваги працює інакше, ніж звичайні школи. Її світлість могла навіть не розуміти, що саме робить. Якщо здатність добре розвинена, вона реагує на сам дисбаланс.

Я пирхнула.

— «Добре розвинена» — це дуже оптимістично. Я вчора вперше зробила щось подібне.

Маг опустив кристал та недовірливо вигнув брову.

— Вперше?

— Ну… свідомо — так.

Він перевів погляд на Кассіана. Кассіан перевів погляд на мене. Я невинно посміхнулася.

— Не дивіться так. Я теж не знала, що воно спрацює.

— Саме це мене й турбує, — сухо відповів Кассіан.

— Але тепер знаємо.

— Ви неймовірно добре вмієте знаходити позитив у власній безрозсудності.

— Це талант.

Маг тихо засміявся, але швидко повернувся до кристала.

— Я б радив більше не повторювати подібного без нормального вмістилища. Тут вам дуже пощастило.

— Чуєте? — одразу сказав Кассіан.

Я закотила очі.

— Чую. У мене теж слух працює.

Цілитель, який уже складав свої речі, цього разу навіть не став приховувати усмішку. Та не встиг він відчинити двері вітальні й попрощатися, як до кімнати буквально влетів Вілі — розтріпаний, щасливий і захеканий після бігу.

— Ваша світлосте! Атлант сам з’їв увесь корм, ледь не виніс двері стійла й тепер вимагає прогулянки, скидаючи сідло раз за разом, — швидко й голосно випалив він. — А ще, схоже, має особисті претензії до Ареса. Мені довелося перевести його в дальнє стійло, бо він намагався вкусити вашого коня за круп.

Ми з Кассіаном переглянулися й майже синхронно підвелися. Герцог одразу повернувся до мага.

— Підете з нами. Перевірите ще й кристал на сідлі.

— Так, ваша світлосте, — із помітним задоволенням кивнув чоловік і першим рушив до виходу.

Я провела його поглядом і здивовано кліпнула.

— Радісний якийсь…

Кассіан хмикнув.

— Це Оскар. Він любить усе незвичне й нове для себе. Але вас під досліди я йому не віддам, — пробурмотів він. — Віліама я не кликав, бо ви б не зраділи. Та й після того, як він так зневажливо відгукувався про вашу магію, сумніваюся, що зараз поставився б до неї серйозно.

— Скоріше за все, — знизала я плечима. — Я коня врятувала, а не світ.

Кассіан на мить затримав на мені погляд, а потім легко підштовхнув долонею за талію до виходу.

— Ви врятували життя, — тихо промовив він. — Це вже багато значить.

Серце чомусь ударилося трохи гучніше. Виходило, я не просто щось виправила в кристалі й не просто випадково застосувала магію. Завдяки мені жива істота, яка повільно згасала кілька років, тепер знову хотіла їсти, гуляти й навіть кусати чужих коней за круп.

«Добре. Можливо, це справді трохи більше, ніж нічого».

***

У стайні я одразу обійшла Ареса широкою дугою. Після вчорашнього досвіду перевіряти, чи змінилося його ставлення до герцогині, бажання не було.