1.2

Я прокинулася раніше за Кассіана. Крізь щільні штори пробивалося м’яке світло, а він спав на іншому краю ліжка, обличчям до мене. Посередині під рушником залишалася пляма крові, через яку ми всю ніч тулилися до протилежних країв матраца.

Уві сні Кассіан здавався молодшим і менш грізним, ніж серед учорашніх гостей. Я обережно потягнулася до його руки, розтиснула пальці й торкнулася місця порізу. Жодного сліду.

«Дідько. Згадуй, Ліліт. Що було після першого прояву сили?»

Ним зацікавилася Церква. Почалися навчання, спостереження й етапи пробудження, описані так урочисто й туманно, що половину пояснень я пропустила. Після одного з переходів наш шлюб розірвали. Від першого прояву до розлучення минуло близько трьох місяців.

«Швидко все пішло. Хоча, може, на краще».

Кассіан ворухнув пальцями й розплющив очі.

— Ви хотіли потриматися за руки? — сонно запитав він.

Я тільки тепер усвідомила, що досі тримаю його долоню. Щоки потеплішали, і я відсмикнула руку.

— Перевіряла, що сталося з порізом. Тим, який ви вчора так геніально вирішили зробити.

Він засміявся, оглянув долоню й кілька разів стиснув пальці.

— Дивно…

Коли Кассіан підвівся на ліктях, халат розійшовся на грудях. Мій погляд ковзнув нижче.

«Ого. А тіло в нього взагалі модельне».

Я відвела очі й мало не пропустила, як він потягнувся до ножа на тумбочці.

— Ні!

Кинулася вперед і схопила його за зап’ясток. Ми завмерли. Я лежала навхрест на Кассіані, притиснувшись до нього боком, і тримала його руку обома долонями. Він мовчки дивився на мене. Я ніяково всміхнулася й відсунулася на свою половину ліжка.

— Перепрошую. Але у вас по очах було видно, що ви знову почнете себе різати.

— І що саме ви там побачили?

— Відсутність здорового глузду.

Кутик його губ сіпнувся.

— Я хотів перевірити, чи загоїться рана вдруге.

— Можна перевіряти теорії без постійного кровопускання.

— Наприклад?

Я відкрила рот і замовкла. Кассіан підняв брову.

— Почекати, поки випадково поріжетеся.

— Дуже науковий підхід.

— Зате безпечний.

Він усміхнувся, а я знову подивилася на чисту долоню. Учора ще могла переконувати себе, що рана була неглибокою або я щось переплутала. Тепер сумнівів не залишалося.

— Ви знаєте, що це може бути? — запитав Кассіан.

— Чому ви так вирішили?

— Учора, коли побачили мою руку, ви наче впізнали щось.

«Ще й уважний».

Я поправила ковдру на колінах.

— Будь-хто здивувався б, побачивши, як поріз зникає за кілька хвилин.

Він затримав на мені погляд, але розпитувати не став.

— Треба сказати лікарю.

Я вже хотіла заперечити, проте зупинилася. Приховувати силу не мало сенсу. До того ж що швидше Кассіан перейде під опіку Церкви, то швидше наш шлюб стане непотрібним.

— Так, варто.

Він відкинув ковдру, збираючись підвестися, і помітив рушник. Підняв його. Ми подивилися на величезну бордову пляму, потім одне на одного.

— Це треба пояснити служницям, — сказала я.

— Можемо сказати правду.

— Що герцог порізав собі руку, аби всі подумали, ніби він позбавив дружину невинності?

Кассіан поморщився.

— Коли ви так формулюєте, звучить безглуздо.

У двері постукали.

— Ваша світлосте, можна увійти?

Кассіан тихо вилаявся. Я накрила пляму рушником.

— Сидіть і мовчіть. Щось придумаю.

— Чому саме ви?

— Бо ви ще скажете, що це кров із руки.

— Це і є кров із руки.

— Саме тому мовчіть.

До покоїв увійшла молода покоївка. Поки вона вклонялася, я сіла перед туалетним столиком і взяла гребінець. Кассіан відійшов до вікна й зацікавився краєвидом. Дівчина відгорнула ковдру, прибрала рушник і завмерла. У тиші було чути, як гребінець ковзає моїм волоссям. Потім вона різко вдихнула.

«Зараз як набрешу…»

Біля вікна кашлянули. Я скосила очі й побачила, як здригаються плечі Кассіана. Негідник сміявся.

— Ваша світлосте! Вам потрібен лікар?

Покоївка рушила до дверей, і я схопилася, перегородивши їй шлях.

— Не треба лікаря.

— Але…

— У мене почалися місячні. Дуже невчасно.

Дівчина розгублено кліпнула. Я глянула на Кассіана: він уже не вдавав інтересу до краєвиду й чекав продовження.

— Під час… — Я зробила невизначений жест. — Ми не відразу помітили. Герцог був доволі пристрасний, тому все вийшло трохи хаотично.

За спиною стало тихо. Покоївка почервоніла, зиркнула через моє плече й опустила очі. Я теж озирнулася. Кассіан стояв біля вікна червоний до вух і дивився на мене так, наче підступнішого удару не зазнавав у житті.

«А нічого було різати собі руку».

— Можливо, вам потрібне знеболювальне? — запитала дівчина. — Або засоби гігієни?

— Ні, дякую. Усе добре.

Покоївка невпевнено глянула на ліжко, але сперечатися не стала. Зібрала рушник і закривавлену постіль, старанно уникаючи наших поглядів. Я повернулася до дзеркала й продовжила розчісуватися.

Щойно двері зачинилися, Кассіан заговорив:

— Пристрасний?

— Треба було щось сказати.

— І ви обрали саме це?

— Ваша версія про порізану руку подобається вам більше?

Він стиснув губи, ховаючи усмішку.

— Ви швидко освоїлися в ролі моєї дружини.

Я повернулася до нього.

— У сенсі?

— Учора ми одружилися. Сьогодні ви вже розповідаєте прислузі про мою пристрасність у ліжку.

— Ваша репутація в надійних руках.

— Це мене й лякає.

Я фиркнула, а він засміявся, прикривши рот кулаком. Не стримано, як на церемонії, а відкрито, нахиливши голову. Я затримала на ньому погляд. У новелі Кассіан був мудрим і правильним до нудоти. Цей червонів від поцілунку, сперечався з другом, різав руку через дурну традицію й сміявся з моєї брехні.