10

10 Марк Беллінг

Робот слухняно відкрив двері за моєю командою і я увійшов в квартиру Аліси. Глянувши на нього я усміхнувся напису “Власність Аліси” на його лиці. 

-Маєш чудовий вигляд Марку!- Прошепотів я роботу вслід.- Можеш повертатись на базу. 

-Дякую сер…- І він пішов слідом за працівниками фірми.

Я ж  закрив за ним двері та так і завмер в коридорі. Аліса спала в кріслі та тихо сопіла. 

Підійшовши до неї я стримав бажання прийняти пасмо волосся з її обличчя. Але дозволив собі дещо інше. Я взяв її на руки та поклав обережно в ліжко. 

Пяна від вина вона навіть не зрозуміла що сталось.

-Тобі треба менше пити Алісо…

***

Аліса Коваль

Ранок почався не з кави, а з лютих спроб відтерти залишки перманентного маркера з пальців. Голова гуділа, а спогади про вчорашній «художній сеанс» та «технічний огляд» спливали в пам’яті уривками, змушуючи мене червоніти до кінчиків вух.

Марк — тобто Робот — стояв у кутку. Обличчя він якось відмив (цікаво, чим андроїди відтирають спиртовий маркер?), але на лобі все ще ледь помітно проглядало слово «ВЛАСНІСТЬ».

Раптом у двері наполегливо подзвонили. На порозі стояла Катя — моя найкраща подруга, яка знала про мою ідею з покупкою і явно не збиралася пропускати прем’єру.

— Аліско! Ну показуй це диво техніки! — вона залетіла в квартиру, кидаючи сумочку на диван. — Ти не уявляєш, що в місті коїться, поки ти тут зачинилася. По-перше, справжній Беллінг сьогодні зранку на нараді виглядав так, ніби його переїхав трактор, а потім покусали бджоли — весь у якихось плямах і з пластирем. А по-друге... О! Мій! Бог!

Вона застигла перед Марком, який незворушно витріщався в порожнечу.

— Це що, серйозно... він? Один в один? Навіть цей нахабний вигин губ? — Катя обійшла його навколо, прискіпливо розглядаючи. — Слухай, а навіщо ти йому вуса малювала? Це що, новий тренд у робототехніці?

— Це... експеримент, — буркнула я, наливаючи нам каву.

— Ну, експерименти — це добре, — Катя хитро примружилася. — Слухай, я чула, що в цих моделях серії «М» інтимний режим — це щось космічне. Мовляв, у них там все на гідравліці й з підігрівом. Ти вже пробувала... ну, знаєш, основну функцію?

Я мало не поперхнулася кавою. 

— Катю, я ще не готова! Я тільки вчора його розпакувала.

— Та що тут готуватися? Це ж як новий айфон, треба протестувати всі додатки! — вона підійшла до нього впритул і почала безцеремонно розстібати ґудзик на його піджаку. — Давай, Аліс, не будь егоїсткою. Мені ж цікаво, як там усе влаштовано. Кажуть, там повна анатомічна відповідність, навіть... ну, ти розумієш. Давай активуємо інтимний режим! Де там пульт? Я хочу подивитися на його «господарство» у робочому стані!

— Увага, — раптом пролунав його голос, трохи хрипкий, але все такий же механічний. — Виявлено множинне втручання в систему. Для активації інтимного режиму необхідна повна дезінфекція приміщення та письмова згода обох сторін у трьох примірниках.

— Ой, який він у тебе балакучий! — засміялася Катя, простягаючи руку до його ременя. — Яка ще згода? Я просто хочу глянути на деталізацію вузлів! Аліс, тримай його, я зараз перевірю потужність його «процесора»!

— Катю, стій! — я різко перехопила її руку, коли та вже була готова смикнути застібку на штанах Марка. — Не чіпай його там!

Катя здивовано підняла брови, не випускаючи ремінь із пальців.

— Та чого ти? Я ж тільки одним оком гляну на «якість збірки». Ти що, ревнуєш залізяку?

— Та ні при чому тут ревнощі! — я гарячково намагалася вигадати причину, дивлячись на Марка, який, здавалося, затамував подих. — Там… там якийсь програмний збій! Я вчора намагалася його роздягнути, так він заблокував усі механізми. Видає помилку «система перегріта» і вмикає захисний протокол.

— Який ще протокол? — Катя скептично примружилася.

— Увага, — вчасно втрутився Марк, і його голос цього разу звучав майже загрозливо. — Спроба несанкціонованого доступу до центрального приводу. У разі примусового відкриття нижнього відсіку буде активовано систему екстреного викиду охолоджувальної рідини під високим тиском.

Катя відскочила від нього, як ошпарена.

— Що? Він у мене зараз чимось бризне?

— Ось бачиш! — я полегшено зітхнула, відтягуючи подругу в бік кухні. — Він глючить. Я вчора ледь встигла руки прибрати. Інструкція каже, що поки я не оновлю прошивку, інтимний режим заблокований. Він просто не дасть себе роздягнути — там стоїть якийсь електронний замок. Якщо тягнути силою, він може просто закоротити або… ну, ти чула, видати «фонтан».

— Жах який, — Катя поправила зачіску, з острахом поглядаючи на нерухомого «Беллінга». — Такий красень, а такий несправний. Слухай, Аліс, а може він бракований? Справжній Беллінг теж такий… неприступний?

— Справжній ще гірший, — процідила я, крадькома спостерігаючи, як Марк ледь помітно розслабив плечі після того, як Катя відійшла. — Давай краще пити каву. Ця машина сьогодні не в дусі для інтиму.

Марк стояв у кутку, і я готова була закластися на свій диплом, що під шаром «роботизованої» незворушності він зараз подумки дякував усім богам за мою вигадку про «екстрений викид рідини». Проте я бачила, як він косо зиркнув на мене — у його погляді читалося чітке: «Ми про це ще поговоримо, коли вона піде».

Катя зручніше вмостилася на дивані, закинувши ногу на ногу, і змовницьки підмигнула мені. Вона явно не збиралася закривати тему справжнього Беллінга.

— Гаразд, нехай твій несправний клон відпочиває, — пирхнула вона, відсьорбуючи каву. — Але ти маєш знати, чому справжній Марк сьогодні на роботі виглядав як побитий собака. По офісу гуляють такі чутки, що в мене щелепа відпала.

Я помітила, як «робот» у кутку напружився. Його пальці, що до цього вільно звисали, ледь помітно стиснулися в кулаки.

— Ну, не тягни, — я підіграла їй, хоча серце почало калатати.