2 Марк Беллінг

Я сидів у кабінеті батька, розглядаючи крізь скло склянки золотистий віскі. Вечір обіцяв бути нудним, чергові збори наради та бізнес-ідеї батька. Аж поки на його терміналі  не спалахнув червоний індикатор VIP-замовлення.

— Поглянь-но, синку, — батько засміявся, розвертаючи монітор до мене. — Схоже, ти став чиєюсь нав’язливою ідеєю.

Всі замовлення схожих на нас роботів,  розглядались нами особисто. Бо невідомо було як цим роботом скористаються та для чого.

Я примружився. На екрані було моє власне обличчя — цифрова копія, вибудувана з десятків моїх фотографій. Хтось замовив андроїда серії «Partner-X» з моєю біометрією. Повний збіг. Найдорожча комплектація з розширеним пакетом покори.

Мій погляд ковзнув до графи «Замовник».

Аліса Коваль.

Склянка ледь не вислизнула з моїх пальців. Аліса. Та сама дівчинка-архітектор з палаючими очима, яку я викинув з проєкту місяць тому. Я знав, що вона мене ненавидить — я зробив для цього все можливове. Але замовити робота-двійника? Це було… неочікувано. І дуже, дуже дивно.

— Вона хоче власну кишенькову версію тебе, Марку, — батько хитав головою, вивчаючи список налаштувань. — Дивись, вона вимкнула опцію «Власна думка» і викрутила «Покірність» на максимум.

Я відчув, як по спині пробіг холодок, але водночас губи самі собою розпливлися в усмішці. Це було зухвало. Вона хотіла зламати мене хоча б у цифровому вигляді, раз не змогла в реальному.

— Тату, не відправляй їй робота, — сказав я, ставлячи склянку на стіл.

— Хочеш, щоб я скасував замовлення? Правильно, це вже скидається на переслідування.

— Ні, — я підійшов до вікна, де внизу пульсувало місто. — Я поїду до неї сам.

Батько завмер. Його сміх миттєво зник.

— Ти з’їхав з глузду? Ти хочеш жити в її квартирі, вдаючи з себе залізяку? А якщо вона вирішить перевірити твій «гарантійний термін» кухонним ножем?

— Я ризикну. Мені цікаво, що вона зі мною робитиме. До того ж, це ідеальний шанс дізнатися її слабкі місця. Якщо вона хоче бачити мене своїм рабом — нехай бачить.

Я вже уявляв це: її тріумфальний погляд, її маленькі спроби принизити мене. Вона думає, що купує машину, але вона купує собі найбільшу проблему в житті.

— Мені потрібен мікро-навушник для зв’язку з техніками та контактні лінзи з інтерфейсом, щоб я міг бачити її запити з пульта, — я почав накидати план. — І введіть мені блокатор м’язового тремору. Я маю бути нерухомим, як статуя.

Батько зітхнув, розуміючи, що відмовляти мене марно.

— Це погана ідея, Марку. Дуже погана.

— Можливо, — я застібнув піджак. — Але це буде найвеселіший тиждень у моєму житті.

Я хотів побачити, на що здатна Аліса Коваль, коли думає, що її ніхто не засудить. Я хотів зазирнути в її темряву. І, можливо, я хотів зрозуміти, чому вона досі не виходить у мене з голови.