Розділ 7

Пройшло чотири місяці.

Освідчення від Богдана відбулося не так, як я очікувала. В ньому майже не було романтики.

— Ти дуже гарна, — сказав він мені в черговому ресторані, куди ми зайшли повечеряти.

— Дуже дякую.

Відчуваю, що він говорить правду. Богдан виймає з кишені піджака чорну коробочку й простягає мені. Секунду дивлюся на неї. Може там сережки або підвіска. 

— Відкрий, — каже з усмішкою.

Я слухняно тягну кришечку вгору й завмираю. Там обручка та ще й з величезним каменем. 

— Якщо погодишся, я вишлю тобі шлюбний контракт.

Дивлюся на нього з жахом.

— Не переживай, — каже поблажливо. — Там враховані й твої інтереси. В разі розлучення ти отримаєш квартиру й хороше утримання. Якщо ж в нас будуть діти, то набагато більше. Просто краще, щоб був контракт і ніхто ні за що не хвилювався.

Це аніскільки не романтично. Мене ніби облили холодною водою. Та тут я згадую свого першого хлопця, який тягнув з мене гроші та зраджував, потім Романа, для якого я була недостатньо хорошою. Хай там як, а цей чоловік думає про мої інтереси, чинить зі мною чесно, не соромиться мене, не ховає й дійсно ставиться серйозно. Може це його така любов до мене? Адже кожна людина любить настільки, наскільки може. 

— Ти згодна? — Питає і я помічаю, що він трішки хвилюється.

— Так. 

Сама одягаю собі на палець обручку. Він задоволено дивиться на мене. Цього вечора мені дозволено випити навіть кілька келихів вина. В честь такого свята. Бо зазвичай я вислуховую нотації, що це шкідливо і в мене будуть набряки.

Повертаємося додому пізно. Він цілує мене у машині.

— Не залишишся?

— Вибач, завтра важлива зустріч. Мені треба добре виспатися. Та я от що подумав. Раз ми одружуємося, то ти можеш переїхати до мене. 

— Завтра? — Питаю з жахом. 

— Ні, чому ж, коли будеш вважати за потрібне. Я виділю тобі окрему кімнату.

— Ми не будемо спати вдвох? — Ще більше жахаюся.

— Я майже завжди зайнятий, — пояснює Богдан. — Буває треба довше попрацювати чи навпаки вже о дев'ятій вечора лягти спати. Ми заважатимемо одне одному. Але ж ти все одно будеш ближче до мене. 

Він знову цілує мене. Після цього ми прощаємося і я йду до себе, а він їде. 

Коли перевдягаюся й лягаю у ліжко, довго кручуся, повертаюся то на один бік, то на інший. Розум каже, що мені пощастило. Це ідеальний чоловік і майбутній батько моїх дітей. В мене буде нормальне життя, сім'я. Але серце шепоче, що це не те, чого я хотіла.

Знову сідаю у ліжку й набираю Марію. Після кількох довгих гудків вона нарешті бере слухавку.

— Ну і чого тобі не спиться, подруго? Мені завтра на роботу, як і тобі до речі, — каже невдоволено.

— Богдан зробив мені пропозицію.

— То це ж добре? Чи ні?

— Я не знаю, — кажу ледь не плачучи.

— Ти його не кохаєш? Тоді навіщо мого брата відшила? Він бідний досі відійти не може. Сидить у своїй Франції й грає сумні пісеньки на гітарі.

— А до чого тут кохання? — Схлипую я. — Богдан моя доля, друга половинка.

Марія зітхає. 

— Здається, ти подруго зовсім заплуталася.

— От і я про те ж.

— А знаєш, — голос Марії стає дзвінкішим. — Ти спитай у своєї провидиці чи хто вона там така, чи Богдан справді твоя доля. Що як ти обізналася. Ти ж ні з ким більше не пробувала зустрічатися з сайту. Може твоя доля була іншим хлопцем.

— Тоді справи ще гірші, — я зітхаю, — бо на пошук кохання в мене було два тижні. І якщо це не Богдан, то я свій єдиний шанс упустила.

Марія зітхає. 

— Ти знаєш як я до цієї дурні ставлюся. Але все ж ліпше спитати. Якщо Богдан не твоя так сказати доля, то думаю краще вже ні за кого не виходити. І взагалі це дивно, що перед весіллям ти замість радіти, ледь не плачеш. Наштовхує на думки.

Те що вона каже так сумно, що мені стає смішно. Насміявшись від душі, бо ситуація нагадує поганий анекдот, я прощаюся з подругою.

Якийсь час ще лежу у ліжку й згадую Дмитра. Його теплі усміхнені очі, гусячі лапки біля очей, хвилясте волосся. Потім думаю про Богдана. Про майбутнє безтурботне життя з ним і двох діток. І вирішивши, що все-таки маю поговорити зі Світланою, засинаю.

Та зробити це виявилося не просто. За старою адресою вона більше не приймала. Я не могла знайти ніяких згадок про неї. Також жінка не брала слухавку, коли я намагалася їй додзвонитися. Врешті, як це не дивно, але довелося попросити допомоги у Богдана. Сказала, що це давня подруга з якою обірвалися контакти та що хочу запросити її на наше весілля, бо вона мені була як сестра. 

Він не дуже в те повірив, але дістав всю інформацію про Світлану.

— Це дуже дивно, — Богдан простягнув мені теку. — Ти казала, що її звати Світлана, але номер записаний на Ларису Кожух. Та я не хочу перетинати твої особисті кордони. 

Коли він поїхав, я витягнула з теки аркуш паперу, де було вказано:

Власник номера: Лариса Кожух — психолог в науковому центрі.

Далі значилася адреса центру й ще два номери телефона, які також належали цій жінці.

Кілька секунд я ошелешено дивлюся на дані. Щоб там не було, а невідомість мене вб'є. Тому я швидко збираюся й мчу за вказаною адресою. Мушу з'ясувати все тут і зараз.  

На прохідній мене не пускають. Тож я чекаю, доки вона спуститься й нервово міряю залу кроками. Нарешті бачу перед собою її. Ті самі розумні очі, яким я довірила свою долю. Тільки жінка не схожа більше на циганку. На ній діловий костюм, туфлі на підборах. На обличчі окуляри.

— А ви? — Жінка дивиться на мене здивовано і я розумію, що вона не впізнає мене.

— А я та сама Оля, якій ви порадили шукати свою долю на сайті знайомств і взяли за це десять тисяч гривень.

— А-а-а, — вона знічується. — Гроші я вам поверну. Неодмінно поверну, — Повторює й починає копирсатися в сумці. — Я не екстрасенс і не провидиця. Я психолог. Це був науковий експеримент: як сила навіювання може вплинути на вчинки і як наслідок, життя людини. Розумієте в чому справа, — продовжує швидко пояснювати, помітивши гнів в моїх очах. — До мене на консультації багато жінок з розбитим серцем приходять чи тих, кому не вдається створити сім'ю. І всі вони кажуть, що до цього ходили до ворожок. І це наштовхнуло мене на думку, що якби замість ворожки вони відразу потрапили до психолога, який би сказав, що їм робити? Чи змінилося б їхнє життя? І я вирішила спробувати. Створила ютуб канал. Винайняла кабінет, дала рекламу й вислуховуючи жінок, радила ходити на побачення. Те саме сказала і вам. Бо ви жінка молода, вродлива. Вам не треба на минулі невдачі дивитися, а просто знайомитися частіше та й усе.