1

- Алло. Це Небесна канцелярія?

- Небесна канцелярія. Ваш дзвінок дуже важливий для нас. Але зараз всі оператори зайняті. Ви можете залишити своє повідомлення після сигналу, перетелефонувати пізніше або спілкуватися зі штучним інтелектом.

- А він і до вас дістався? - захоплено цікавлюся я.

- Що вас дивує? Наша компанія завжди намагається говорити з абонентами доступною їм мовою. Адже ми дійсно цінуємо кожного, хто подзвонив.

В трубці встає тиша.

- Чому ви мовчите? - першим не витримує мій співрозмовник.

- Думаю, ви занадто втомилися і тому щойно викрили себе, - зі сумом зауважую я.

Лунає важкий зітх.

- Знову прилетить від керівництва... Але раз все одно викрив себе, скажіть хоча б чим... - втомлено просить янгол.

- "Оператор слухає вас" зазвичай звучить механічно і байдуже. А ви не байдужі, хоч і втомлені. Ви поставили мені запитання у відповідь, - доброзичливо посміхаюся я. - Звісно, штучному інтелекту це під силу, але він мабуть не видихнув би так втомлено...

І знову в трубці тиша.

- Дякую. А ви чому телефонували? - чути шурхання паперу і легке клекотіння ручки. - Скарги, сльози, благання, побажання?.. Хочете поставити питання? - дещо байдуже уточнює співрозмовник, очевидно, підготувавшись записувати.

- Ні, дякую.

Знизаю плечима, наче зараз мене бачать. А може, й справді так. Адже дзвоню я не в банк чи мерію, а в небесну канцелярію, врешті-решт.

- А що ж тоді? - збентежено нагадує про себе оператор з крилами.

- Я скоріше захожанка, ніж прихожанка. Але сьогодні ось була в храмі. Знаєте, подумала, що Бог, звісно, є у кожного з нас у душі, але якщо він наш Отець, то йому напевно на старості років захотілося б, щоб його відвідували дорослі діти. І не лише Він до нас, а й ми до Нього прийшли...

- Молодець. І що ж далі? - оживаючи, зацікавлено уточнює янгол.

- Не кожен храм, на жаль, Його дім...

- Шкода, що ви так думаєте...

- А ви проведіть паралель. Уявіть, що Він - багатий багатодітний батько. В нього багато нерухомості по всьому світу. Але Він не живе в кожному зі своїх будинків. Частину він здає.

- Кому?! - здивовано запитує співрозмовник.

- Релігіям, звісно. І йти туди так само безглуздо, як засумувавши за батьками, відвідувати замість них їх орендарів.

- Ну, знаєте...

- Не поспішайте, - м'яко зупиняю надходячий потік настанов. - Я знайшла Його дім. Була на службі. Поплакала. Сумувала за батьком. Давно не бачилися. Як і кожен день, сказала йому і нашій... Виходить, бабусі? Богородиці, взагалі, сказала, що люблю їх. Раптом це надасть сил. Наші психологи кажуть, що ця фраза, сказана щиро, надає сил.

- І?..

- І я раптом задумалася, як Він встигає скрізь?

- Це питання? - оператор канцелярії запитує пильно, а в той же час з полегшенням - він думає, що ми переходимо до прози його роботи, до зрозумілої й звичної площини. Але ні...

- Як вас немає! - продовжую я. - Тут мій погляд натикається на найбільшу ікону. І я розумію... - роблю майже акторську паузу і буквально відчуваю його цікавість. 

Ніби він навіть трохи випередив мене. Або це просто знову розіграла уява.

- Що ви розумієте? - штучно байдужним тоном запитує янгол, насправді затамувавши подих.

- На іконі від Бога і до Нього прилітають янголи. Ось як Він досягає своєї всюдисущості! Нічого нового, чи не так?

Янгол розуміюче хмикає, і, здається, втрачає інтерес до розмови. Але я продовжую:

- Тому я і зателефонувала вам.

- Чому саме тому? - не розуміє він.

- Але ж вам теж потрібні сили. Дзвоню, щоб сказати, що я вас люблю.

Тиша в трубці цього разу лякає. Не може бути, що я так дістала вже, і мене посадили в "чорний список"?

- Ви тут? - нерішуче уточнюю я.

- Тут, - тихо вимовляє вже більш спокійний і глибокий голос відпочившого оператора. А потім він запитує роздумливо й з надією: - А ви можете повторити це?

- Звісно! - простодушно відповідаю обрадовано.

На тому кінці проводу чую легке шелестіння і гучне схвильоване шепотіння:

- SOS. Всі до мене!

Легкий шорох перетворюється на оглушливий шелест тисяч крил. Потім все стихає. І я чую, відчуваю напружену тишу.

- Дівчина, ви ще тут? - обережно запитує янгол приємним глибоким голосом.

Недоречно подумала, що тепер знатиму, як для мене виглядає неперевершений чоловічий голос, що хочеться слухати без кінця.

- Так... - я трохи налякана і розгублена.

- Повторіть ще раз... - просить він.

Я роблю глибокий вдих і чітко, з усією щирістю та ніжністю, на яку здатна, вимовляю:

- Я люблю вас, - вкладаючи в ці три слова неймовірний спектр емоцій, думок і бажань.