10

«Щоб дійти до мети, треба перш за все йти.»

Розійшлися по домівках ми близько першої ночі, всі були втомлені, але задоволені результатом нашої співпраці. Більша частина ескізів для нової колекції була вже готова, залишився лише ексклюзивний набір з каблучки, підвіски та сережок, тож я запропонувала за основу взяти найперший ескіз Тайлера, що він подарував мені. 

І ось, друга ночі і ми обидва не можемо заснути через те, що закінчуємо колекцію. Тайлер домальовує каблучку, виправляє криві лінії, а я обираю який все ж такі камінь буде основний у цій колекції. 

— Як щодо сапфіра? — переглядаю вже десятий сайт з назвами дорогоцінних каменів. 

— Банально, — сухо мовить Тайлер, — Та й у колекції, що вкрав той козел були деякі елементи з сапфіру. 

Хвилину чи дві я просто спостерігала за рукою Тайлера, що так вправно вимальовувала тоненькі лінії. Чоловік був дуже сконцентрований на тому, що робив і одразу помітно, що йому це подобається. На відміну від мене, Тайлер зміг досягти вершин у справі яка приносить йому задоволення. У школі я мріяла стати національною спортсменкою, але мої плани перекреслила аварія у якій я пошкодила плече. Вже більше трьох років я не граю у бадмінтон. Перший рік я намагалася грати іншою рукою, але на жаль я не змогла грати так само добре як правою, тож облишила спроби. 

— Про що думаєш? 

— Про мрії, що так і залишаються мріями.

— Звучить надто трагічно, Абігейл. 

— Але це правда, принані для мене. Точно, мрії! — неочікувано для себе самої, я знайшла рішення цієї проблеми, — Який камінь ти уявляв, коли намалював цю каблучку у дитинстві? 

Тайлер зупинився, зняв окуляри і поклав олівець. Чоловік закрив очі і занурив обличчя у долоні. 

— Тааффеіт, — він відкрив очі і поглянув на мене, — Тоді я вважав цей мінерал найрідкіснішим серед усіх, тож хотів аби в тебе була каблучка з цим мінералом. 

— Нічого собі, — відкривши нову вкладу у браузері я ввела назву, що сказав Тайлер. — Тридцять п'ять доларів за один карат? Ти впевнений, що він зараз не найрідкісніший? 

— Він рідкісний, тому й так ціна. — продовжив малювати ескіз. 

— А його обов'язково додавати у всі вироби, що ти намалював? Ми могли б наприклад поєднати цей Тааффеіт зі звичайними алмазом, наприклад. 

— Дивно чути словосполучення “звичайний алмаз” від людини, що здивувалася заробітній платі у розмірі сімдесят тисяч. 

— Мій чоловік мільйонер, тож я можу собі дозволити таке казати, — саркастично мовила я. 

Тайлера це розсмішило. 

— З кожним днем ти подобаєшся мені все більше, Абігейл Роуз. — його слова змусили моє серце пропустити декілька ударів. 

— То як тобі моя ідея? — роблю вигляд, що мені байдуже на його слова, хоча, це взагалі не так. 

— Мені подобається. 

Сподіваюся Тайлер не образився на те, що я проігнорувала його ще одне зізнання мені. У школі я навіть не думала про те, що я можу подобатися Тайлеру, мені завжди здавалося, що він у мені бачить лише подругу. 

— Хочеш завтра разом підемо у цех? Подивишся як виготовляють усі прикраси.

— А мені справді можна? 

— Ти моя дружина, тобі можна все, що ти забажаєш. — чоловік відклав олівець і підняв папірець зі столу. — Нарешті закінчив! 

Вставши зі стільця, на якому сиділа, я підійшла до Тайлера і поглянула на завершені ескізи. 

— Це неймовірно, — я не могла повірити, що менше ніж за годину можна створити таку красу. 

— Подобається?

— Жартуєш? Дуже подобається! — я нахилилася до Тайлера і погладила його рукою по волоссю. — Ти молодець..  — мені стало ніяково від погляду чоловіка, він дивився на мене поглядом, на який навіть не знаєш як реагувати: чи то обійняти його, чи то відійти геть і спробувати вибачитися. Я обрала другий варіант. — Вибач, я перейшла межу.

— А я й не проти, щоб ти перейшла її, — чому його голос звучить так сексуально? 

— Тоді, я можу ще більше перейти цю межу? 

— Звісно, Абі. 

Мить чи дві я стояла і розмірковувала, чи варто мені робити те, що я хочу? І все ж таки я вирішила, що краще зробити і жалкувати, ніж не зробити і жалкувати. Зробивши крок вперед я нахилилася до Тайлера і поцілувала його, це був ніжний та чуттєвий поцілунок. Мені було дуже важко коли він зник нічого не сказавши сім років тому, я планувала зізнатися Тайлеру у своїх почуттях після закінчення школи, але він зник і не відповідав на мої повідомлення та дзвінки, згодом я дізналася, що його сім'я переїхала кудись. Ось тоді я й втратила надію, але він зараз тут, прямо переді мною, я можу до нього доторкнутися, поговорити з ним та навіть зізнатися у своїх почуттях. 

— Щось не так, Абігейл? 

— Не знаю, начебто все так, але й в той же час ні…

Тайлер дуже змінився зі школи, тепер він не той в кого я закохалася, він став тим, в кого закохається кожна третя дівчина. Раптом я не та, хто може бути поруч з ним до кінця життя? Згадуючи навіть ту саму Еріку, я відчуваю себе нижчою за неї. В мене немає геть нічого, навіть власного будинку немає, що вже казати про гроші. 

— Гадаю я просто втомилася, — спробувала посміхнутися, але вийшло не дуже вдало, — Ходімо краще спати. 

— Звісно, якщо ти цього хочеш. 

Голос Тайлера так само був розгублений та втомлений. Краще нам поговорити після кількох годин відпочинку. 

— Сьогодні буде складний день, тож потрібно трохи відпочити. 

— Згоден. 

Чоловік зібрав всі речі зі столу і ми попрямували на другий поверх, кожен до своєї кімнати. 

— На добраніч, Тайлере. 

— На добраніч, Абі. 

Обмінявши втомленими посмішками ми зайшли до своїх кімнат. 

У моїх планах сьогодні, ще зустрітися з Алексом, потрібно присікати усі його спроби нашкодити Тайлеру, та можливо трохи більше дізнатися про їх конфлікт з моїм братом. 

Змінивши сукню на домашній одяг я відразу лягла в ліжко, мені було лінь навіть змивати макіяж. Останнє, що я пам'ятаю перед тим як поринути у вирій сновидінь, це те, що на мій мобільний надійшло повідомлення, яке я вирішила прочитати зранку.