7

«Я можу встояти проти всього, крім спокуси»

Ранок. Чому ранок після гулянки завжди такий нестерпний? Мої повіки геть відмовляються мене слухати, голова гуде, а в горлі пересохло. Доклавши великих зусиль я врешті-решт змогла відкрити очі і мені вистачило трьох секунд, аби зрозуміти, що я знаходжуся не у своїй кімнаті. Перед очима все виглядає трохи розпливчастим і я не можу сфокусувати погляд деякий час. Коли ж мені нарешті вдається це зробити, перше, що я бачу перед собою, це портрет Тайлера на всю стіну. Я знаходжуся в його кімнаті? Підіймаю ковдру і заглядаю під неї аби перевірити чи одягнена я. 

— От чорт, — мій голос був хрипкий. 

Я роздягнена, на мені нічого немає. Падаю назад на ліжко і заплющую очі. Потрібно згадати, що я вчора наробила. 

Спогади Абігейл про вчорашній вечір

Я забираю пляшку в Стейсі та роблю декілька великих ковтків вина. 

— Ось це по нашому! — майже кричить, — Молодець, Абі! 

— Будь тихіше, — намагаюся заспокоїти Сілі, — Якщо почує Тайлер, ми обидві опинимося на вулиці! 

— Добре-добре, я німа як риба. 

Знявши взуття я сідаю на своє ліжко, після чого оглядаю кімнату. 

— Вона майже така сама, як моя квартира в цілому. 

— Так, кімната величезна, це точно, — голос Стейсі звучить інакше, вона вже трохи п'яна. 

— Скільки ти випала до приходу сюди? 

— Дай подумати.. десь дві пляшки світлого пива і келих вина, — починає сміятися.

— Який жах.

— Хто б казав! Ти в школі такий коктейль зробила, що ще тиждень відходила після нього!

— Не нагадуй, — прикрила долоню рот, — Від однієї згадки мене одразу нудить.. і як я тоді змогла його випити? 

— Твоя гордість тоді була для тебе важливіша за будь що. 

— Точно! Ми ж тоді пили цей коктейль на спір з Ноа. 

— Доречі про Ноа, — Стейсі лягла поруч зі мною і відкрила на своєму телефоні інстаграм, — Випадково побачила його сторінку в інсті і ледь не померла від заздрощів! 

— Що там такого? — вона віддала мені телефон і я почала гортати його дописи. — Господи.. це ж скільки в нього грошей? Одна ця машина коштує близько трьох мільйонів, а їх тут, — почала рахувати, — Вісім! 

— Ти подивися на його будинок, це також, ще ті хороми. 

— Не думаю, що він багатший за Тайлера, але я дійсно шокова. Я навіть подумати не могла, що він стане мільйонером. 

— Так само, як не могла подумати, що будеш дружиною мільйонера?

— Якби ж я знала, що він мільйонер, то навіть не подумала так нахабно вриватися на його весілля..  навіть не знаю, що він думає про мене. 

За розмовою ми продовжували пити вино і за півгодини я почала відчувати, що також вже трохи сп'яніла. 

— І як тобі жити з мільйонером? 

— Годі вже так називати його, — штурхнула Стейсі ногою в бік, — він просто Тайлер! І ми живемо разом лише другий день, тож я не можу сказати щось конкретне. 

— Абі, годі тобі ламатися! У тебе перед носом ходить настільки гарячий та сексуальний чоловік, а ти досі не спала з ним?

— Ми не в тих стосунках!

Якби ж я тільки сама була впевнена в своїх словах. У сумці Стейсі була ще одна пляшка, тож ми і її випили. За дві години я вже була геть п'яною і не могла тверезо мислити.

— А знаєш що? — впевнено мовила я.

— Що?

— Я піду і зваблю Тайлера! 

— Не підеш! 

— А ось і піду! — вставши з ліжка я попрямувала до дверей. Через кількість випитого алкоголю я ледь тримала рівновагу, але змогла дійти до дверей Тайлера. Постукала.

— Що сталося, Абігейл? — Тайлер хитався, чи то я? 

— Прийшла до тебе.. 

— Фу, — він затиснув ніс пальцями, — Ти пила алкоголь? 

— Так.

— Я попросив лише про одне, а ти й не не змогла виконати? Невже так складно було втриматися?! 

Він розізлився не на жарт, я навіть трохи прийшла до тями. 

— Важко було! Я все ж таки любила Алекса, як мені може бути не важко після нашого розриву?! — важко зітхнула. — Хочеш мене? 

Теперішній час

Останнє, що я пам'ятаю з того вечора, це злий погляд Тайлера. Яка ж я ідіотка! Навіщо тільки почала пити? Я ж прекрасно знаю себе, я не вмію вчасно зупинитися. Ще й Стейсі підбила мене на таку дурну витівку! Доречі про Стейсі, де вона? Моїх речей ніде не було, невже я голою прийшла до його кімнати? Та ні, бути такого не може.

— Чи може? — ще раз оглянула кімнату, але натяку на присутність моїх речей взагалі не було. 

Прикриваючись ковдрою я дійшла до гардеробної Тайлера і взяла одну з його сорочок. Вона була мені майже до колін, тож не буде помітно, що я без спідньої білизни. Невже ми дійсно з ним кохалися? Ні-ні, це навряд. Він був такий злий на мене.

Я опинилася біля дверей і помітила записку. 

«Ти тут зачинена, навіть не думай вийти звідси, до мого повернення!»

Натиснула на ручку, але двері дійсно були зачинені. Я тут у пастці? Мого телефону також немає тут. Якщо Тайлер мене зачинив тут, отже Стейсі немає у будинку. Сподіваюся вони хоча б не посварилися. Мені потрібно вибратися звідси до вечора і приготувати вечерю Тайлеру на знак вибачення. За шафою, є двері до моєї кімнати. За дуже великою шафою. З хвилину я стояла не рухаючись і оцінювала свої можливості. 

Пересунути шафу можливо, але не легко, мені доведеться дуже сильно постаратися. Зібравши всі сили я почала тиснути на шафу, але дуже швидко здалася. Через похмілля я не зможу цього зробити, потрібно шукати інший варіант вийти звідси. 

В дитинстві я частенько відкривала замок своєї кімнати шпилькою, можливо й зараз вдасться? От тільки потрібно знайти щось схоже на шпильки. 

Лазити по шухлядами Тайлера після того, що наробила вчора не найкраща ідея, але іншого варіанту немає. Сидіти тут і чекати поки він повернеться і випустить мене — не варіант. Мені пощастило і я одразу знайшла шпильки. Невже вдача на моїй стороні? 

Можливо їх забули тут його дівчата, з якими він спав, але це не важливо. 

Відкрити замок виявилося простіше простого, чому одразу не пішла таким шляхом?