20 Альбіна

Тим часом чоловіки йдуть до припаркованого седана Аліси, вона весело щебечучи крокує поруч з ними. І увесь час торкається Єгора. То плече, то руки, то стегном зачіпає. Мене це бісить.
Я не йду туди. Стою обхопивши себе руками, щоб вгамувати внутрішню віхолу. Крижинки ріжуть серце гострими краями.
Ось так я собі це й уявляла колись. Він і інша жінка. Тільки в моїх фантазіях не було місця вагітності. Що ж я накоїла тоді в Карпатах? Як я могла бути сліпою і тупою наскільки, щоб побажати дитину від цього егоїста?
Я дивлюсь як вони повертаються, навантажені купою непотребу. Вадим несе складний стілець, Єгор вудки, Аліса якусь торбу.
Ми проходимо до пірса, де чоловіки розкладають свої вудки, якісь приманки і наживки. Я не надто розбираюсь в усьому цьому. Оскільки свого чоловіка не мала, а в дитинстві всі мої знання про риболовлю обмежились тим, що рибу можна ловити на черв'яків.
А от Аліса мені на заздрість захоплено розповідає про ту чи іншу баночку. Навіть Вадим прислухається до неї, щось уточнюючи. Виявилось, що жінка часто вибирається на риболовлю, тому тямиться в усіх цих речах.
Мене бере зло. Хочеться зіштовхнути блідий моль в море. На корм тим самим лящам, про яких вона вже десять хвилин хвалиться Вадиму.
- Альбіна, ви будете закидати? - згадує про мене дівчина. Ти глянь яка вона мила! Бісить.
- Ні, я не вмію, - відповідаю і з викликом дивлюсь на трійцю рибалок. Чи й не спеціалісти! Зате я чудово знаю як промити карбюратор!
- Це просто, - усміхається мені Єгор. Чуттєва посмішка, яка здатна розтопити айсберг. В колінах слабне.
- Так, - підхоплює Вадим. - Я покажу.
Він кличе мене до себе. І я покірно йду. Просто на зло Єгору, який спостерігає за мною. Невже він планував виступити в ролі інструктора? Він що знущається?
Вадим обіймає мене ззаду. Вкладає в мої руки вудку, і показує як одягнути на гачок шматочок наживки. Я мало слухаю, оскільки майже все він робить сам. Тому просто відкидаю на мить голову йому на плече. Надійне і міцне.
Ловлю темний погляд Єгора. Здається він не дуже задоволений. Ну це вже нікуди не годиться. Сам прийшов у компанії дівчини і при цьому ревнує мене? А от Вадиму подобається мій жест. Він мимохіть цілує мене в скроню, і продовжує розказувати:
- Відводиш руку ось так, - тягне мою кисть назад. - І різко кидаєш!
Вийшло слабо. Поплавок плеснув десь біля самого берега.
- Непогано, - хвалить мене Єгор.
- А тепер дивіться як треба, - чогось Алісі не сподобалось як мене похвалив чоловік. Вона розмахується вудкою, і її гачок летить далеко у хвилі. - Бачите? - вона озирається на Єгора. Але той продовжує спостерігати за мною з Вадимом.
- Дякую, - кажу я. - Здається я зрозуміла. А тепер що, спостерігати за поплавком, поки не потоне?
- Суть ти вловила, якщо щось станеться клич мене, - відповідає Вадим. Відходить від мене, щоб закинути власний гачок. Я стою, відчуваючи себе манекеном у вітрині. Вудка важка, не надто зручна, поплавок мерехтить між хвиль. Сонце пече, під носом збираються краплинки поту. Дурне зайняття, краще б рибу купили в магазині.
Аліса намагається знову звести розмову. З її теревенів я розумію, що вона працює брокером. Але часто вони з Єгором переходять на литовську, що дратує. Про що вони перемовляються?
У Вадима клює першого. Він тягне, накручує котушку, я спостерігаю за рухами його тіла. Сильне, велике і таке що не викликає мене жодного захвату.
Але я розумію, що Єгор спостерігає за мною. Тому плескаю в долоні коли над хвилями з'являється чимала рибина.
- Вау! - радію я. - Вважай що вечеря у нас вже є.
- А поцілунок здобувальнику? - задоволено усміхається Вадим.
Мені не надто хочеться його цілувати. Але я пересилюю себе, і торкаюсь його щоки губами.
- Так я багато не спіймаю, - він обіймає мене, і несподівано захоплює мої губи своїми. Короткий поцілунок змушує моє тіло закам'яніти. - А так краще, - чоловік сміється. Він здається щасливий.
Мимо волі обертаюсь на Єгора. Той стоїть стиснувши вудку так, що побіліли пальці.
- У тебе теж клює, - каже йому Аліса. Але Єгор наче не чує. Лише за мить киває головою, і повертається до своєї вудки. Справляється швидко, витягнувши з води невелику рибинку. Аліса радіє його рибі.
- На поцілунки не тягне, - хмуро відповідає Єгор.
- Можу тебе просто втішити, - відповідає дівчина. Напевно вона вирішує, що його незадоволення викликане малим уловом.
Я відвертаюсь. Горло стискають лещата. Якщо вона його поцілує і я це побачу, то втоплюсь прямо зараз. Тому вдаю, що мене дуже цікавить яку саме рибу витягнув Вадим. Вона називається вімба, і я про таку ніколи не чула. Мені власне наплювати що воно таке. Мене нудить від запаху сирої риби.
Знову нагадує, що я вагітна. А батько моєї дитини на моїх очах розважається з іншою.
- Мені не добре, здається, я перегрілась, - кажу Вадиму. - Риба у нас вже є, я б хотіла додому.
- Можеш взяти авто, - розщедрюється він. - Ми тільки приїхали, і я б хотів спіймати ще щось. Заберу автомобіль ввечері.
- Добре, - я несподівано вдячна йому за цей жест. Хоча не впевнена, що здатна зараз керувати машиною.
В очах пливе. Відчуваю, що розревусь відразу, як опинюсь на самоті.
Коротко прощаюсь з Єгором і його дівчиною. Подумки бажаю їм обом луснути від щастя.
- Ти вже йдеш? - дивується Єгор. - Ми ж тільки почали.
- Мені треба розкласти речі, поки син в садочку, - відповідаю я. - А з Вадимом ми ще побачимось.
Беру ключі від автомобіля, проте Вадим просто так не віддає їх. А супроводжує передачу ключів черговим поцілунком. Напевно вирішив, що наші стосунки просунулись на вищий рівень. Утримуюсь від бажання витерти губи відразу.
- Провести? - питає Єгор.
- Я знаю шлях до автомобіля, - відповідаю йому. - Розважайтесь.
Не розумію ні цього питання, ні ходу його думок. Невже він вважає, що ми зможемо залишитись друзями? Він точно хворий на голову, якщо йому могло таке прийти на думку.
Сидіти за кермом трішки не звично. Але швидко приводить до тями. Я добираюсь до житлового масиву, підіймаюся у квартиру. Проте відчуття, що я запертий в клітці звір нікуди не зникає. Тисне на мене.
Я берусь за свої валізи і виймаю з бокової кишені тест на вагітність. Довго сидю на ліжку, роздивляючись дві смужки на ньому. Я не потрібна Єгору. Мала не потрібна йому тим більше. Здираю з зап'ястку червону нитку і накручую на тест. Моє кохання має залишитись в минулому.