Мій бос — мій колишній

Альтернативний фінал

Минув рік.

Аліса — успішна, незалежна, авторка власного бізнесу.
Новий офіс. Команда. Подорожі. Спокій, який вона колись тільки уявляла.
Життя йшло. Без скандалів, без драми. З повагою до себе.

І все ж… іноді, зранку, коли вона відкривала штори й бачила, як сонце лягає на її долоні — щось боліло.
Не сум. Не жаль. А спогад.

Про нього.

Про Максима.

Той вечір, коли він сказав: «А ти думала, я відпущу?» — був останнім.
Вона не пішла до нього. Вона вибрала себе. І правильно зробила.

Але тепер — у кав’ярні на розі — вона знову бачить його.

Не сон.

Максим.

Той самий погляд. Але вже інший. Спокійний. Глибший.

Він помічає її. Посміхається. Підходить. І просто питає:

— Можна сісти?

Вона робить ковток кави. Усміхається у відповідь.

— На кілька хвилин.