Після напруженого дня, повного конфліктів і рішень, Максим запросив Алісу на прогулянку містом.
Вони йшли тихими вуличками, освітленими ліхтарями, і вечірнє повітря було насичене ароматами квітів і м’якою прохолодою.
Раптом Максим зупинився, повернувся до неї і глянув у її очі.
— Знаєш, я довго думав про нас, про тебе, про все, що було і що буде.
Аліса відчула, як серце починає битись частіше, але в очах Максима не було ні тиску, ні очікувань.
Він зробив крок ближче, ніж раніше, і тихо прошепотів:
— Ти для мене важлива. Більше, ніж просто співробітниця чи минуле.
І раптом Максим обережно схилився і поцілував її — ніжно, але так, що вона відчула кожен дотик, кожне почуття.
Аліса застигла, не очікуючи цього, і її тіло здригнулося від несподіванки.
Але потім вона відпустила всі сумніви і відповіла на поцілунок.
У цей момент світ навколо зник, залишилась лише вона і він — двоє людей, які знайшли одне одного в хаосі своїх життів.
Максим і Аліса стояли на краю парку, потопаючи у своїх почуттях після несподіваного поцілунку. Вечір був тихим, і лише легкий вітер колихав листя дерев.
Раптом з-за кущів з’явився Микита — несподівано і непомітно.
Він стояв, тримаючи у руках великий букет червоних троянд, його погляд був холодним, але водночас повним емоцій.
— Алісо, — голос Микити прорізав тишу, — здається, я запізнився.
Аліса здригнулася, відвертаючись від Максима.
— Микито… це несподівано, — сказала вона, намагаючись зберегти спокій.
Максим напружено стиснув кулаки, але мовчав.
Микита крокнув вперед, простягнув букет Алісі.
— Для тебе. Бо навіть якщо ти намагаєшся забути минуле, воно завжди поруч.
Аліса взяла квіти, а в її очах з’явилась суміш почуттів — тривога, сум, але й щось невизначене.
Максим підняв голову і твердо сказав:
— Ми всі заслуговуємо на другий шанс. Але жінка повинна вибирати сама.
Микита дивився на них обох, мовляв, ця битва ще не закінчена.
Аліса ж розуміла, що попереду — найскладніший вибір у її житті.
Відредаговано: 14.07.2025