Мій бос — мій колишній
Розділ 15
Наступного дня офіс дихав якоюсь дивною напругою. Аліса ввійшла, усміхаючись, у легкому светрі й джинсах, а на її шиї ще ледве помітний слід поцілунку. Вона не приховувала тепер свого настрою — вона була щаслива.
Але щойно вона сіла за стіл — до неї підійшов Артур.
— Привіт, красуне, — його голос завжди звучав грайливо. Але сьогодні — з ноткою холоду. — Щось ти світишся.
Не від перемоги над Наташею?
— Просто хороший день, — відповіла вона спокійно.
— А це точно твій день… чи твого нового "спонсора"? — кинув Артур, нахилившись ближче.
Вона подивилась на нього різко.
— Обережно, Артуре. Це вже не флірт, а образа.
Він зітхнув і відвернувся.
— Просто дивно бачити тебе з ним. Він же… зламав тебе колись.
— І я сама себе зібрала. Без твоєї допомоги.
Ти класний колега, Артуре. Але між нами — ніколи не було більшого.
Він мовчав кілька секунд.
А тоді, з удаваною легкістю:
— Подивимось, як довго він витримає поруч із сильною жінкою. Такі, як Максим, люблять контроль. А не рівність.
І пішов.
Аліса стиснула кулаки. Його слова зачепили.
Але не тому, що вона сумнівалась у собі. А тому, що він мав рацію про одне — такі чоловіки, як Максим, не завжди витримують поруч із вогнем.
Але вона не була димом. Вона була полум’ям.
І якщо він не витримає — вона не згасне.
Відредаговано: 14.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
