Розділ 9

Після довгого дня всі розійшлися по домівках, але Аліса залишилася в офісі — погляди, слова і таємниці не давали їй спокою.

Раптом до неї підійшов Максим.

— Ти ще тут? — запитав він, голос тихий, майже ніжний.

— Не могла піти, поки не розберуся з деякими питаннями, — відповіла вона.

Вони опинилися сам на сам.

— Я знаю, що цей проект — не просто робота для тебе, — сказав Максим. — І я теж не просто твій бос.

— Ти маєш рацію, — тихо погодилася Аліса. — Між нами більше, ніж офісні стосунки.

Вона подивилася йому прямо в очі.

— Але є речі, про які ми ще не говорили. Секрети, які можуть нас зруйнувати.

Максим зробив крок ближче.

— Тоді скажи мені. Я готовий слухати.

Їхні слова повисли в повітрі, а за вікном мерехтіли ліхтарі нічного міста.

Аліса глибоко вдихнула, дивлячись у його очі.
— Є речі, про які я боялася розповісти навіть собі. Про те, хто я була раніше… і що мені довелося пережити.

Максим слухав уважно, не перебиваючи. Його погляд був теплим, але наповненим рішучістю.

— Ти можеш мені довіритися, — тихо сказав він. — Я не судитиму.

Вона схлипнула, намагаючись стримати емоції.

— Раніше я робила помилки, які могли зруйнувати не тільки мене, а й тих, кого я люблю. Іноді мені здавалося, що втекти — єдиний вихід.

Максим підняв руку, ніжно доторкнувшись до її обличчя.

— Тепер ти не одна. Ми разом, і я хочу допомогти тобі побороти те, що тримає тебе в полоні.

Вона відчула, як з її грудей знімається тяжкість.
— Дякую, — прошепотіла вона, — ти — єдина людина, якій я готова це сказати.

Максим міцно обійняв її, ніби хочучи передати все своє тепло і підтримку.

— Тепер давай разом напишемо нову сторінку нашої історії.

За вікном мерехтіли ліхтарі, а в їхніх серцях вперше за довгий час запалало світло надії.