Аліса вийшла з кабінету, тримаючи в руках офіційне підтвердження:
“Ви прийняті. Починаєте з понеділка.”
Зовні — спокій. Усмішка. Впевненість.
А всередині — емоційний гул, наче хтось зірвав сирену прямо в серці.
— Сюрприз… — прошепотіла сама до себе. — Босом виявився той, хто колись розбив мене на дрібні уламки. І ще нахабно виглядає краще, ніж у моїх спогадах.
Вона сіла у кафе поруч із офісом і замовила капучино.
Потрібен був кофеїн. І холоднокровність.
Бо з понеділка її чекала робота… під керівництвом Максима Руденка.
Її першого справжнього кохання.
І першої великої зради.
— Алісо? — знайомий голос збоку. — Ти вже тут?
Це була Катерина, HR-менеджерка, яка супроводжувала її співбесіду.
Жінка з ідеальним макіяжем, твердим поглядом і вічною цікавість до чужого особистого життя.
— Вже тут, і ще не втекла, — відповіла Аліса з іронією.
— І що скажеш про шефа? — Катерина підморгнула. — Він не лише гарячий, він — акула. Його бояться, а ще більше — хочуть.
— Мені він уже знайомий, — сказала Аліса, зробивши ковток кави.
— Знайомий?
— Скажімо так… наше знайомство було дуже особистим. Колись.
Катерина ледь не впустила телефон.
— Оце буде цікаво.
Увечері, вдома, Аліса дивилась на своє відображення у дзеркалі.
— Ти впораєшся.
Він уже не має влади над тобою.
Ти не та наївна дівчинка, яку він покинув.
Тепер ти — жінка, яка зайде в його кабінет…
…і змусить його пожалкувати, що колись пішов.
Відредаговано: 14.07.2025