Розділ двадцятий

Кіра

Від задоволення хотілось вуркотіти, і я ледь збирала слова докупи. Не можна, не можна так танути поруч з чоловіком!

– Наш службовий роман, однак, набирає обертів, – відмітила я, зручніше влаштовуючись на матраці, стягнутому з ліжка. – Ми вже могли б стати героями якоїсь скандальної статейки.

Назар вперся коліном в ліжко і одним різким рухом впхав планку, що було вилетіла, в паз. Ліжко жалібно скрипнуло, але полагодженню піддавалось.

Лишилось ще сім таких самих планок. Ліжко – розкішне, двоспальне і геть неграмотно спроєктоване,  – проломилось в найбільш негодящий момент. Я якраз бачила якийсь прекрасний сон, Назар, вочевидь, теж – і тут роздався жахливий тріск, і ми прокинулись на прогнутому матраці, що впевнено сповзав в діру.

Нема щоб проломитись, коли я вчора ввечері замість смирного поїдання цукерок вирішила, що мені не вистачає перчинки в сексуальному житті. Тепер цей нахаба точно вирішить, що я йому належу! І… Ну, можливо, якоюсь мірою він навіть має рацію.

Я не збиралась зізнаватись, що втріскалась в нього по вуха. Назар цього не заслуговував, так що всі зізнання поки що побудуть при мені. Потім, коли-небудь у мене буде гарний настрій, і я скажу йому всю правду. Напевне. Але це не обов’язково. А поки що і так добре.

Однак, наші фіктивні стосунки ліжко визнавати відмовлялось.

– Відкупати, напевне, доведеться, – відмітила я.

– Так? І за що то я повинен платити гроші?

– За те, що зламав ліжко, – осміхнувшись, я все-таки видала це дуже логічне припущення. – Не будь такою жадюгою.

– Я не жадюга, – Назар повернув на місце другу планку. – Це ліжко зламалось від того, що на ньому просто спали.

– Ще одна причина, з якої тобі не варто обіймати мене вночі. Це приводить до жахливих наслідків, – фиркнула я. – Бачиш, ліжка провалюються. У нас вдвох надто сильна енергетика.

– Ти ж казала, що не віриш в енергетику, ауру, екстрасенсів, мольфарів та іншу нечисть?

– То я і не вірю. Але ти, певно, так, якщо притягнув її засоби в дім.

Назар рішуче встановив наступну планку на місце. Каркас ліжка скрипнув, і Назар, прошипівши кілька лайливих слів собі під ніс, продовжив знущання і над предметом меблів, і над власними руками.

Я ж мимоволі залюбувалась ним – надто зайнятий ліжком, Назар точно не міг запідозрити мене в занадто уважному розгляданні і, здається, взагалі не помічав те, що я постійно зупиняла на ньому свій погляд. Оскільки каркас ліжка, провалившись, застав нас зненацька, Назар лише натягнув штани, щоб не збити коліна об підлогу, але навіть не подумав хоча б про футболку, тому тепер мені відкривалась розкішна картина – його сильні руки, спина, прес…

Якоїсь миті чоловік підняв голову, перехопив мій погляд і так усміхнувся, що я поспішила від нього відвернутись.

– Подобається? – весело уточнив він.

– Розламане ліжко? Дуже. Заводить просто неймовірно.

– Буду знати наступного разу, що не треба ніяких засобів від мольфарки. Треба просто зламати ліжко, і ти миттєво погодишся на будь-які експерименти.

Я спочатку розсміялась, більш тісно кутаючись в теплу ковдру, а тоді, прокрутивши в голові останні фрази Назара, випалила:

– Ти що, брав у неї якесь любовне зілля?! Певне, і обпоїв мене цією гидотою?!

Це багато чого пояснювало. Наприклад, те, що я майже перестала вчора на нього злитись.

Назар глянув на мене з підозрою, намагаючись впевнитись в тому, що у мене з головою все в порядку, а тоді серйозно уточнив:

– Ти вважаєш мене ідіотом?

Я замислилась. Відкинулась назад на подушку, підтягнула ковдру повище і взялась вивчати стелю, в голові проводячи порівняльний аналіз – чи можна назвати Ісаєва ідіотом?

– Ні, – нарешті прийняла рішення я. – Ті сволота, звісно, але в тебе є позитивні якості.

– Це ти до того, що я неймовірно красивий, жахливо розумний та казково багатий?..

– Ще й скромний понад міру, звичайно. І все ж, як при такій суміші прекрасних якостей ти примудрився підсунути мені любовне зілля?

Назар нарешті запхав на місце останню планку і скептично глянув на ліжко. Поки що воно трималось, але я дуже сумнівалась, що це надовго. Достатньо якось не так повернутись, поки спатимемо, і знову провалимось всередину.

– Розумієш, люба, весь секрет в тому, що я нічого тобі не підсипав, – з задоволеною усмішкою повідомив мені Назар. – Ну, власне, цей прекрасний засіб виявився у нас в цукерках, але ти ж їх навіть не спробувала.

– Ти підсипав це в цукерки?! І що там? Крило кажана?

– Шафран і імбир, гарно перемішані з корицею.

На любовне зілля тягло слабко. Назар був гарним кухарем, тому в плані приготування цукерок я була схильна йому вірити.

– Це були афродизіаки, хоча ти, певно, і так в курсі? – пояснив Назар. – Нічого отруйного. Я б не став готувати тебе крилом кажана чи мілко нарубаним хвостом щура, можеш не турбуватись. Завжди можна звабити дівчину одною-двома устрицями… І, будь ласка, закрий ноги ковдрою.

Я простежила за його поглядом, направленим на мої оголені стегна, і хитро поцікавилась:

– Тобі не подобаються мої ноги?

– Дуже подобаються. Але мені треба привести ліжко до нормального вигляду, а ти не надто підштовхуєш мене до того. Все, чого я хочу – приєднатись до тебе на тому матраці.

Я закотила очі.

– Ти взагалі не можеш думати про інше?

– Просто ти дуже гарна, – мило усміхнувся мені Назар.

Що ж, добре, комплімент прийнято. Я навіть не стала огризатись, просто завернулась в ковдру, як він і просив, і продовжила спостерігати за його діями. Назар же нарешті прибрав всі сліди поламання – каркас ліжка виглядав, як новенький, однак я не відчувала до нього жодної довіри. Раптом лише ляжемо, а знову опинимось в дірі?

– Тут треба ставити страхові планки, – відмітив Ісаєв. – Але якщо я цим займусь, то Віта Ігорівна моментально визначить, що тут щось було зламано. А ця мила жіночка аж надто жорстока, коли мова йде про штрафи за будь-яку шкоду, нанесену її меблям…