Розділ четвертий

Назар був так близько, що для поцілунку мені довелось би зсунутись всього на кілька міліметрів. Аромат його парфумів крутив мені голову; ненав’язливий, але з відчутними нотками дерева, якраз такий, який має бути у справжнього чоловіка, що в догляді за собою і в шумному житті міста не забув про природні інстинкти.

Жертви моїх інтерв’ю рідко коли могли похвалитись нормальними парфумами. Хтось користувався майже жіночими, солодкуватими, з жахливим післясмаком. Інші, намагаючись зайвий раз підкреслити сексуальність, смерділи, наче коні. Дорогого аромату не може бути багато! А сексуальність в залі треба підкреслювати, зганяючи пивний живіт!

У Назара пивного живота не було. Зате був цей чудовий запах, розкішна фігура і… Цікаво, як він цілується?

Але шансів взнати про це в мене вже не було. Тому що я, смикнувшись в сторону, швидко клюнула його губами в щоку.

- Готово, - прошепотіла я чоловікові на вухо, задоволено поплескавши його по плечу. – Друге бажання виконано.

- Це не рахується, - майже проричав він. – Це не поцілунок!

- Ну, пробач, - розвела я руками. – Ти не уточнював. Для мене поцілунок в щоку, може, ритуальний і визначає найвищу міру прив’язанності?

Назар майже загарчав від роздратування, а тоді, не стримавшись, згріб мене в свої обійми.

Я забилась в його руках, намагаючись вивільнитись, та марно. М’язи Назара були майже залізними; в іншій ситуації я, може, навіть залюбувалась би і позаздрила спортивній підготовці, а тепер не знала, як його відштовхнути.

Догралась, Кіруня. Якщо йому чогось захочеться, він візьме своє без твоєї на то згоди. Так що поводься тихо і не вигадуй…

Але я ж так не вмію!

- Пусти! – наче кішка, зашипіла я, впиваючись манікюром йому в плечі. – Інакше я лишу тебе без очей!

- Поцілуєш нормально – відпущу!

- Це третє бажання? – єхидно уточнила я.

- Це друге!

- Тоді йди до біса! Тому що я його вже виконала! – обурено вигукнула я, вивільняючись з його рук.

Проте, все ще марно. Якби він хоч за одежу хапався, я могла б вирватись, лишивши в його руці шматок плаття. Але в даному випадку мені довелось би попрощатись зі шматком спини.

- Дика, злобна пантера, - майже прохрипів мені на вухо Назар. – І де ви тільки такі беретесь?

- Виробництво «Снігирьов і ко», можу дати візитівку, - буркнула я. – Познайомишся з моєю матусею, втратиш слух через крик, а тоді повертайся і проси хоч десять поцілунків.

- Якщо я познайомлюсь з твоєю матусею, то лише для того, щоб вона видала тебе за мене заміж.

- Що? Та йди до біса! Не хочу я заміж! Тим паче, за тебе! – я ще активніше забилась в його руках, та марно.

Назар притиснув мене до стіни, і я вже спіймала себе на думці, що простий поцілунок в губи був би менш інтимним, аніж оце все. Плаття моє все одно задерлось, оголюючи стегна, і цей чортів Ісаєв прекрасно все бачив. Одна його рука міцно стискала моє плече, друга з талії перебралась кудись на сідниці.

Хотілось завити. Для початку навіть не від того, що я була безпомічною, а від того, що цей паразит мені подобався! Звісно ж, винятково на фізичному рівні. Поведінка в Назара була така, що мені відчайдушно хотілось його пристукнути, а от зовнішність…

Чорт! Не про те ти думаєш, Кіро!

Проте, я Назару також явно подобалась… Судячи по природнім реакціям певних видатних частин його тіла.

О, ні! Тільки цього мені не вистачало…

- Слухай, збоченцю, - я спробувала відсунутись хоч так, щоб контакт з вищезгаданими видатними частинами тіла був мінімальним, - я розумію, що комусь подобається, коли дівчина пручається, але от дівчині в такій ситуації не подобається точно. Так що негайно відсунься від мене і перестань розпускати руки!

- Ти ж також мене хочеш, - мружачись, протягнув Назар. – Я не сліпий дурень. Я в курсі, що таке «дівчина не хоче». І що таке «дівчина прикидається, що не хоче».

- Принцип «якщо вона каже ні, то має на увазі так», вже давно не працює, - скривилась я. – Якщо я кажу ні, то я кажу ні, то ясно?

- А якщо я кажу поцілувати мене, то я маю на увазі в губи, а не в щоку. Чи це для тебе також вища математика?

- Сволота!

- Стерво.

Ми Глянули один на одного з таким щирим гнівом, що пора було б дійсно пускати в хід нігті. І тут я видала найдурніше, що тільки могло прийти мені в голову:

- Друге твоє бажання я виконала! Хочеш поцілунок в губи, загадуй третє!

Назар примружився.

- Отак, значить, - прошипів він. – Добре.

Він відступив від мене, влаштувався на дивані, окинув мене уважним, нахабним поглядом і ліниво протягнув:

- Хочу, щоб ти підійшла до мене, сіла до мене на коліна та поцілувала в губи. З язиком. І щоб поцілунок тривав мінімум хвилину.

Я ледь не загарчала.

- Це три бажання!