Глава 3

Нарешті цей день закінчився.

Щойно переступаю поріг квартири, мене зустрічає тиша.

Незвично.

Зазвичай назустріч мені одразу біжить Емілі, засипаючи питаннями про те, як минув день.

Але сьогодні вона вже спить.

І, мабуть, це єдине хороше, що сталося за останні двадцять чотири години.

Зараз мені потрібні лише три речі.

Гаряча ванна.

Келих вина.

І дзвінок найкращій подрузі.

— Кейт...

— Ой-йой. Що сталося? Голос у тебе такий, ніби ти померла, а потім воскресла. Тільки не кажи, що тебе звільнили в перший робочий день.

Я усміхнулася.

Її віра в мене просто безмежна.

— Ні. Гірше.

— Не тягни.

Я важко видихаю.

— Відсьогодні я працюю на батька Емілі.

На тому кінці дроту западає тиша.

— Що?

— Ти все правильно почула.

— Зачекай. На справжнього батька Емілі?

— Так.

— Того самого чоловіка?

— Так.

— Того, про якого ти мовчки страждала п'ять років?

— Кейт!

— Що? Я просто уточнюю.

Я заплющую очі.

Навіть зараз мені важко повірити в те, що сталося.

— І тепер моє головне завдання — зробити так, щоб він ніколи не дізнався про Емілі.

— Ну нічого собі новини перед сном.

— Саме так.— 

І що тепер? Звільнишся?

— Ні.

Відповідаю занадто швидко.

— Мені потрібна ця робота. Це найкраща адвокатська фірма Нью-Йорка. Тут хороша зарплата, перспективи й стабільність.

Стабільність для мене.

І для моєї доньки.

— Головне, щоб він не дізнався правду.

Кейт мовчить кілька секунд.

— А ти ніколи не думала, що Емілі має право знати, хто її батько?

Я різко стискаю телефон.

— Ця тема закрита.

— Олівія...

— Він не повинен дізнатися про неї.

Не дочекавшись відповіді, я завершую виклик.

Знаю, що це грубо.

Але Кейт не образиться.

Вона занадто добре мене знає.

Я злюся не на неї.

Я злюся на себе.

На нього.

На долю, яка вирішила так жорстоко пожартувати.

--

— Матусю, добрий ранок!

Я розплющую очі й одразу бачу усміхнене обличчя Емілі.

— Привіт, сонечко.

Я цілую її в маківку.

— Як ти себе почуваєш?

— Чудово!

— Температури немає?

— Немає.

— Тоді це найкраща новина за сьогодні.

Поруч із нею всі проблеми здаються трохи меншими.

— Снідай і збирайся до садочка.

— Добре!

Донька зіскакує з ліжка і біжить до кухні.

А я залишаюся сидіти ще кілька секунд.

Сьогодні мене чекає другий робочий день.

Другий день поруч із чоловіком, який не повинен дізнатися найголовнішої таємниці в  моєму житті.

Ну що ж.

Місія «вижити і не видати себе» офіційно розпочалася.

Але, я ще не знала, що вже за кілька годин Вільямс побачить фотографію Емілі.