Ми більше не вільні

Війна забирає свободу, але не здатна зламати людську надію

Зруйновані будинки, дитячий плач.
Лунають вибухи кожну ніч.
Солдати кричать, біжать, як божевільні.
А я задаю собі питання: «Ми що, більше не вільні?»

Скрізь кров і сльози, нерозуміння.
Я хочу жити — це моє бажання,
Україна сильний народ, готові боротися за майбуття,
Але за що нам ці усі страждання?

Мати каже: «Сину, пробач, що не змогла тебе зберегти».
Ми всі звикли в серці журбу нести.
Але зруйноване вже все наше життя,
Та не згасне вічна пам'ять про дитя.

Кира Захарівна

Подобається

#548 в Детектив/Трилер
#85 в Бойовик
#704 в Сучасна проза

У тексті є: війна, страждання українського народу, боротьба за пам'ять про загиблих

Відредаговано: 21.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись