Пройшло ще три місяці. Мелісі було 6 місяців. Вона вже сиділа і намагалась трохи ходити. Також трошки говорила. Одного дня Меліса спала у колисці в кабінеті Віри. Віра стояла в головному залі спиною до дверей і обговорювала з Матвієм і працівниками роботу. Як тут всі різко глянули на двері і закам'яніли з подивом на обличчі
- смерть побачили чи що? - Віра
Коли вона повернулась то папери, які вона тримала в руках вилетіли на підлогу
- М-макар? - Віра
- так принцеса - Макар
Він виглядав трохи пом'ято на одязі де-не-де були подряпини
- ти живий - Віра
Вона різко побігла до нього і крепко обійняла. Макар випустив з рук все, що тримав і обійняв Віру у відповідь. У Віри з очей бігли сльози. Як тут з кабінету заплакала Меліса тому Віра перестала обіймати Макара і пішла до неї. За Вірою в кабінет зайшов Макар і Матвій. Віра взяла Мелісу на руки
- тихо тихо не плач - Віра
Віра заспокоювала Мелісу але коли Меліса глянула на Макара перестала плакати і потягнула ручки до тата. Макар посміхнувся і взяв її на руки
- що це за малишка? - Макар
- твоя донька - Віра
#2532 в Любовні романи
#565 в Короткий любовний роман
#44 в Любовна фантастика
Відредаговано: 23.01.2026