Нарешті пара

- тепер я точно вірю - Макар
‎- я довела, що ми з Максом просто друзі але цей поцілунок нічого не значить - Віра
‎- ее чому не значить? - Макар
‎- а хіба я сказала, що кохаю тебе? - Віра
‎- ні але ж поцілунок - Макар
‎- він нічого не значить - Віра
‎- я його все ж запам'ятаю - Макар
‎- це твоя справа, а зараз їдь додому - Віра
‎- чому? - Макар
‎- мама ось має повернутися з роботи - Віра
‎- добре я піду - Макар
‎Він поцілував Віру в щоку і пішов. На наступний день Макар покликав Віру погуляти. Після прогулянки завіз додому
‎- дякую за прогулянку - Віра
‎- для тебе хоч зірку з неба - Макар
‎- до зустрічі - Віра
‎Макар провів поглядом Віру і поїхав. Віра лежала на ліжку і положивши телефон задумалась
‎- "Макар так старається завоювати моє серце. А чи покохала я його? Можливо якби не кохала то й не поцілувала б. Аааа як це все тяжко. Треба трохи почекати і зрозуміти, що я до нього відчуваю" - Віра
‎Макар також лежав і думав про Віру
‎-  "блін як же хочеться, щоб вона відповіла взаємністю. Я її серйозно покохав і не хочу, щоб вона була не моя. Треба трохи потерпіти і зробити все, щоб Віра мене покохала" - Макар
‎Весь місяць робив все для того, щоб Віра покохала його. В один суботній вечір Макар завіз Віру дивитися на закат сонця. Вийшли вони з машини і Віра ахнула
‎- ваууу Макар тут дуже красиво - Віра
‎Вона захоплено дивилась
‎- я радий, що тобі сподобалося - Макар
‎Макар був щасливий від того, що щаслива була Віра. Віра відірвалась від закату і повернулась до Макара. Не витримавши вона його обійняла. Макар здивувався але з радістю обійняв у відповідь
‎- дякую тобі за все - Віра
‎Макар не відповів, а поцілував Віру в щоку. Віра підняла голову і зустрілась поглядом з Макаром. А потім на пальчиках піднявшись поцілувала Макара в губи. Хлопець не довго думаючи взяв дівчину за талію і притягнув до себе. Через кілька хвилин вони перестали цілуватися. Вони дивилися один одному в очі
‎- Віра.. - Макар
‎- Макар.. - Віра
‎- все я так більше не можу - Макар
‎Макар відійшов від дівчини на пару кроків. Віра трохи злякалась
‎- що не так? - Віра
‎Макар підійшов і взяв Віру за плечі
‎- повір я тебе кохаю і мені дуже боляче проводити з тобою час інколи цілуватися але й водночас не бути парою я навіть не знаю чи взаємне це кохання - Макар
‎- Макар... - Віра
‎Хлопець перервав дівчину
‎- Віра тут і зараз усе вирішиться або ти кажеш, що кохаєш і ми починаємо зустрічатися або я завезу тебе додому і залишу всі спроби тебе добитися - Макар
‎Він відійшов від дівчини і подивився в очі
‎- я довго думала, що я до тебе відчуваю і чи можу сказати, що кохаю і ось я нарешті зрозуміла, що ти добився свого і я покохала тебе тож кажи своє бажання - Віра
‎На обличчі Макара з'являлися одна за одною емоції
‎- що ти сказала? - Макар
‎- сказала, що я кохаю тебе - Віра
‎Макар зрадів підняв Віру і закрутив у повітрі. Потім опустив на землю і ніжно обійнявши поцілував
‎- будеш моєю принцесою? - Макар
‎Віра посміхнулась
‎- так - Віра
‎- я кохаю тебе принцеса - Макар
‎- і я тебе кохаю - Віра
‎Вони гуляли сміялися і цілувалися. Після прогулянки вони їхали додому Макар положив руку на коліно Віри але потім різко забрав
‎- вибач не подумав - Макар
‎Віра посміхнувшись взяла руку Макара положила собі на коліно і накрила своєю рукою. Макар подивився на Віру і посміхнувся
‎- то яке твоє бажання? - Віра
‎- воно здійснилось і тепер ти моя принцеса - Макар
‎Макар привіз Віру додому і поцілувавшись Віра пішла додому.