Глава 32. Костянтин: Недосяжне яблуко

Це був найгірший тиждень у моєму житті. Настрою не мав, а все через кляту долю. Дарина мене ненавиділа та думала, що я остання скотина.

Я розповів їй правду, а дівчина все зрозуміла не так. Вона чомусь подумала, що  збрехав їй. Проте вона єдина дівчина, якій я говорив правду.

Не стану приховувати - багатьом дівицям голови затуманював та використовував для своїх цілей. Хоча вони самі розуміли, що все на дві або три ночі. Вільні стосунки.

А з Дариною все не так. Я щиро хотів бути з дівчиною, але доля помстилася мені через Настю.

Я навіть декілька разів приїжджав до будинку русявої. Хотів поговорити з дівчиною, але не наважувався. Дивився на вікна її квартири та не міг зрушити з місця. Знав, що не пустить мене, а тим паче не захоче говорити.

Дарина вельми горда та смілива дівчина, але дуже ніжна. Її легко скривдити, а якщо хтось це зробить, то вона тій людині вже не пробачить.

Але мені було прикро, що так все трапилося. Проте нічого не змінити. Міг зараз лише сподіватися, що вона... Хотів би сказати швидко знайде собі заміну, але боявся, що вмру від ревнощів.

Настя. Я ігнорував дівчину. Знаходив сімсот причин, щоб не залишатися з нею, а тим паче мати щось більше, аніж поцілунок. Дівчина викликала зараз тільки роздратування. Через неї втратив справжнє кохання. Хоча сам винен. Не крутив би з нею, то не мав би проблем. Але б тоді не зустрів Дарину. Відповіді на це питання не знав, але чітко розумів наступне - одна подія тягне за собою іншу.

- Ти б у лікарню сходив? - сказав до мене Дмитро, коли ми верталися зі завдання. Знову супроводжували деталі, що були зняті з викрадених автівок.

Я подивився на руку, яку перемотав еластичним бинтом. Так вона боліла менше.

- Не хочу, - махнув пошкодженою кінцівкою та скривився. - Згодом заживе. Це не велика біда.

- Чуваче, там у тебе стовідсотково тріщина. Ти тямиш, що вона щонайменше місяць нитиме та ще неправильно зростеться.

- Та нехай!

Товариш засміявся, а далі різко випалив:

- Я розумію, що в тебе особисте горе - з дівкою розійшовся, але якого біса ти нюні розводиш? Ти ніколи в житті таким не займався. Що ти мені колись казав? Як не Галя, то буде Валя, а тому...

- То було колись, - закотив очі та навіть згадав, як це говорив. - Зараз усе змінилося. Я її покохав... Хоча ти цього не втямиш. Ти ще той розпусник.

- А наче ти монах... Сам не кращий.

- Не кращий, - повторив я. - І тому себе картаю. Дарина, мабуть, через мене місця собі не знаходить. Які можуть вирувати почуття в дівчини, яка провела ніч із хлопцем, а далі дізнається, що у нього є наречена та так далі? Вона думала, що все серйозно, а тут Настя... Чортова брюнетка все зіпсувала? Придушив би гадюку!

Склав руки на грудях та покосився. Рука дійсно надокучала. На щастя, хоч нині губа загоїлася.

- Ніхто не знав, що так станеться, - на мить зиркнув на мене товариш. - При тому твоя Дарина сама винна, що все у голові перекрутила. Ти ж її кинув не за власним бажанням. Такі обставини.

- Не думав кидати Дарину, - різко відповів я. - Хотів разом із нею знайти вихід із ситуації, але вона почала говорити, що...

- Вихід? А ти вірив, що він є?

- Одна голова добре, а дві краще...

- Костянтине, ти перетворився в нюню. Куди подівся мій друг, який плював на все та на всіх? Де той безстрашний бандит?

Я не відповів. Ця розмова не мала сенсу.

- Тому можу тобі запропонувати одне - не викручуватися, як черв'як на гачку, а змиритися зі своєю долею. Якщо вона тебе штовхає до Насті, то значить так має бути... При тому ти будеш другою людиною після Кабана.

- Угу...

Коли ми заїхали в місто, то мені прийшло повідомлення від мого майбутнього тестя, де говорилося, що нас чекала велика справа.

Я та Дмитро йшли до кабінету Кабана. Діло стосувалося крадіжки тої клятої корови. Із кожним моїм кроком, то у тілі наростало хвилювання. Воно робило ноги свинцевими, а біль у руці посилювався.

На цій нараді буде Дарина. Відчував це та не помилився. Коли зайшов до кабінету, то побачив її. Вона сиділа на кріслі, руки були схрещені на грудях, а обличчя закривало короткі пасма. Вона змінила зачіску. Обрізала своє довге волосся. Це додало їй суворості. Але це не змінювало моїх почуттів до неї - я досі її кохав. Та взагалі сумніваюся, що це затухне колись у мені.

Карамельні очі Дарини зиркнули у мою сторону. Наші погляди перетнулися. Було боляче та одночасно приємно. Проте перше переважало. Я відчував, як від дівчини віяло образою. Вона душила мої легені. Зв'язувала їх.

Навіть не уявляв, яким покидьком нині поставав у її очах. Мабуть, неймовірним...

На нараді були присутні Я, Дмитро, Дарина та Василь. Ми обговорювали, як мала відбуватися крадіжка в найближчий вівторок. Усе було елементарно.

Я та Дмитро мали вкрасти статуетку, а Вася та Дарина повинні знаходитися біля того музею. Якщо нас хтось засікатиме, то наші ручні правоохоронці приїдуть нас "ловити". А якщо все пройде без пригод, то вони просто нас забирають та підвозять до Дмитра на СТО та далі собі патрулюють місто.