Глава 30. Костянтин: Це кінець...

Сидів у авто та читав повідомлення від Дарини. Вона відповіла:

- Гаразд, поговоримо завтра.

Розумів, що їй нині погано та вона зла. Я казав одне, а все вийшло навпаки. Це жахливо. Так не мало статися, але Настя...

Утім сам винен. Варто було вчора... А що вчора? Однаково дівчина б так просто не відступила. Вона вчепилася у мене, мов реп'ях.

Але Дарина... Я приблизно здогадувався, що вона нині відчувала - розчарування та біль.

Заплющив очі. Шукав можливі варіанти, як викрутитися з цієї ситуації, але не бачив їх...

А якщо нам втекти за кордон? Ні. Це не допоможе. Кабан і там нас знайде. Я добре це знав. Від нього не дременути.

- Чому ти такий кислий? - сіла в авто Настя. - Тобі тато щось зле сказав?

- Ні, - ледве вицідив я зі себе. - Усе добре.

- Точно, - взяла мене за руку брюнетка.

Я ледь помітно рухнув головою.

- Поїдемо до мене? - запитала вона. - Чи до тебе? Нам треба виправляти брехню…

Повернув до неї голову. В її очах, що палали вогнем, бачив бажання цього.

- Я маю до Дмитра податися, - відказав, що було брехнею. Ці слова дуже сильно не сподобалися дівчині. Її скривило, мов хтось поклав під язик лимон.

- Ти знущаєшся? - відчувалося у голосі дівчини обурення. - Серйозно? Невже ти зараз поїдеш до нього?

- Справи, - спокійно дивився на Настю, яка зараз мені більше нагадувала гадюку. У черговий раз вона вирішила перекрутити моє життя.

- Я зараз піду до батька та скажу, щоб він тебе звільнив від цієї біганини! Мені набридло тебе виловлювати!

- Насте, не кип'ятися. Ці справи приносять гроші. Якби не ця «біганина», то б у твого батька не було коштів тобі на дорогоцінності та нові сукні...

Вона закотила очі та пирхнула. Склала руки на грудях та демонстративно надулася. Колись я вважав це милим видовищем, а нині від такого нудило.

- А після справ приїдеш? - не могла ніяк вгамуватися брюнетка.

- Не знаю...

- Костянтине, я сумую за тобою... Дуже... Нещодавно у нас були гарячі ночі... А тут наче щось зламалося. Я не розумію, що не так. Тепер нам нічого не заважає. Ми можемо навіть тут розважатися, і ніхто нам нічого не скаже, бо ти мій наречений!

Моя "наречена" перейшла на крик. Розлютилася вона, а краще перед тим, щоб щось робити, то б запитала мене.

Утім зараз її варто було заспокоїти, бо якщо знову щось викине, то буде всім лихо.

- Рибко, у мене виявися дуже складний тиждень. Ти навіть собі не уявляєш... А сьогодні я ще дізнаюся про це... Я просто ще не в собі, а також багато справ. Розумію, що тобі нині кортить романтики та гарячого сексу. Але я втомився. Мені треба вирішити всі негаразди та відпочити. Я не стальний!

Брюнетка переляканими очима зиркнула на мене та вичавила:

- Вибач...

Вибач... Тільки це вона вміла - вибач. Анастасія навіть не уявляла, як мене нині розізлила. Хотілося висловити дівчині все. Розказати, що люблю іншу та не збираюся бути з нею, але ця красуня вирішила, що вона ладна керувати долями інших.

Проти моєї волі ліпила мене до себе. І те, що вона знайшла каблучку, то абсолютно нічого не значило! Зараз це пуста прикраса... Хоча і до Дарини вона була такою…

- Відвезеш мене додому? - тихо запитала Настя.

- Так, - відказав я.

Після того як завіз Анастасію додому та через «не хочу» поцілував її, то поїхав до себе. Зайшовши до своєї квартири, я бухнувся на ліжко та дивився у стелю.

Думав про завтрашній день, де матиму розмову з Дариною. І що робити? Я не хотів покидати дівчину, але разом ми не можемо бути...

Не спав усю ніч. Тинявся квартирою. Шукав можливі варіанти... Але їх не було. Робити Дарину своєю таємною коханкою не мав сміливості, бо дівчина не погодиться, а також це небезпечно.

Коли годинник показав сьому, то поїхав за русявою. Побачивши на горизонті дівчину, то серце радісно стиснулося, але з її кожним кроком у мені наростало хвилювання. Нас чекала серйозна розмова.

За хвилину Дарина знаходилася біля мене. Втягував носом її ніжні парфуми. Хотів її поцілувати, навіть схилився до неї, але у відповідь почув наступні слова, які вона промовила крижаним голосом.

- Я тебе слухаю.

Дарина повернула до мене голову. Вона гнівна та втомлена, але при цьому дуже красива. Навіть у такому стані зачаровувала мене.

- Може спочатку приїдемо до тебе? - намагався я відкласти розмову.

- Ні.

- Дарино...

- Не тягни кота за хвоста. Я хочу знати зараз, чого ти не порвав із тою розпусницею? Невже одягнула коротку спідницю та без трусів? Чи може вона інші технології зваблення застосувала, а ти не міг відмовитися? Ти всю ніч був у неї? Зізнайся!

Вона ледь не плакала. Трималася з останніх сил.