Глава 25.1. Дарина: Лихі думки

Це була найкраща ніч у моєму житті. Інакше не могла виразити свої емоції. Все відбулося так, як це малювалося у моїх рожевих мріях, а може навіть краще.
Точно! Набагато краще! Бо у фантазіях я кохалася зі зібраним персонажем. Не знала його імені та не бачила в очі. Просто було щось уявне.

А тут все відбувалося зі щирим коханням! Що могло бути кращим? Це просто вершина мрій кожної дівчини - віддатися парубку якого кохаєш, і який у відповідь відчував те саме.

Костя також ловив до мене подібне. Це я бачила у його погляді та навіть не сумнівалася у ньому.

Проте від лихих думок нікуди не подітися. Хоч між нами кохання, але я боялася, що його недостатньо. Усьому причиною була та Настя.

Я добре розуміла, що у Костянтина з нею було все, а тому бідкалася, що у плані кохання сильно недосвідчена та...

Багато разів чула, що хлопці йшли до дівчат, які більш вправні у цьому, а тому мене накрила дика паніка.

Мої очі бачили Анастасію. Вона неймовірно гарна. Її фігуру та обличчя немов янголи ліпили, а стиль одягу давав зрозуміти, що вона ще та розпусниця.

Тому хвилювалася. Ось прийде Костя до неї, а вона увімкне всі свої жіночі чари - звабить. Не встигне кліпнути очима, як уже лежитиме в її м'якому ліжку.

Я боялася, що вона забере моє кохання. Від цього шкіра покривалася сиротами, а на очі наверталися гіркі сльози.

Звісно Костя став мене заспокоювати та говорити, що Анастасія у минулому та для нього важлива лише я. Вірила йому. Щиро вірила кожному слову, бо довіряла. Але одночасно всередині десь сидів сумнів. Він точив мене.

- Нам уже пора їхати, - сказала я, витираючи сльози та знаходячись в обіймах Кості.

- Обіцяй, що більше не будеш плакати, - сказав він. - А тим більше думати про щось лихе. Я тебе кохаю.

- І я тебе, - промовила я.

Після того, як істерика минула, то я вмила своє обличчя, бо вся косметика потекла, і ми поїхали. Костя віз мене на роботу, але як я не хотіла там нині з'являтися. Зазвичай я з хорошим настроєм бігла на чергування, а сьогодні...

Хотілося дійсно залишитися вдома - в обіймах коханої людини. Але не тільки це змушувало мене думати, як "відкосити" від роботи. Учорашня нарада "кротів" дала мені зрозуміти, що не все так добре та чесно. Я завжди думала, що всі за правду та справедливість, а насправді… Просто розчарована.

При тому мене поставлять у зміну з Василем, а це взагалі жах. Я звикла до Юрія, але одночасно я рада, що він на "світлій стороні".

- Завтра мені рівно о восьмій приїхати? - питався Костянтин.

- Десь пів дев'ятого.

- Добре... Але я хвилююся. Ти зовсім не виспалася.

- Якось буде, - відказала я. - Шкода, що мені поставили нового напарника. Якби була з Юрієм, то б домовилася з ним - пішла б спати на заднє сидіння.

- А так можна?

- Ну якщо вночі та нема зловмисників, то інколи так по черзі робили.

- Порушники, - засміявся Костя.

- Ой, хто б казав! Сам не святий.

- Знаю, але це тобі не завадило в мене закохатися...

- Ти мене якось приворожив, - пожартувала я.

- А мені здається, що навпаки, - відказав він.

Від його слів усміхнулася та одночасно розуміла, що ми майже приїхали.

- Зупини тут, - кажу Кості, але він не послухався.

- Навіщо так далеко зупинятися?

- Тебе може побачити Юрій.

- І що?

- Я думаю, що він буде шокований від того, що бандит, якого я так прагнула кинути за грати, вранці підвіз мене на роботу.

- Блін, точно...

Авто зупинилося. Звісно ми стали в трішки в неправильному місті, а тому Костянтин увімкнув "аварійку". Хитрий прийом, але так краще не робити на дорогах.

- Дарино, будь обережною, - сказав Костянтин та поцілував.

Мені хотілося відчувати його якнайдовше, але нам стали сигналити, адже ми перегородили дорогу.

- І ти будь обережним, - відповіла йому та пристрасно "вкусила" за губи, а далі виплигнула з авто, яке одразу поїхало.