Глава 24.2.

Коли я вийшов із ванної кімнати, то Дарина знаходилася на кухні, де шумів чайник та щось варилося у каструлі.

Дівчина сиділа зі заплющеними очима. Вона не виспалася. Це не дивно, адже ми заснули близько другої години та прокинулися о п'ятій.

- І як ти маєш бути на роботі, - торкнувся її плеча, і Дарина одразу підняла голову. Поглянула на мене сонним поглядом та відповіла:

- Кава має допомогти, але це не точно...

- А якщо сказати, що ти захворіла?

- Але я ж не захворіла...

- Твій стан не дуже добрий для роботи. При тому для вельми небезпечної.

- Так здається на перший погляд.

- Та невже?

- Угу, - встала вона та вимкнула газ, над якою стояла каструля. - Коли довго працюєш у цій сфері, то наркомани, вбивці, бандити та решта починають здаватися буденністю. Тому не переживай.

Я сів на стілець. Розумів, що це її робота, але я сам нині не в кращому стані - взагалі частина криміналу, куди втягнув дівчину.

Сум огорнув мене. Я дивився на підлогу. Картав себе за ту брехню Кабану, але одночасно якби не вона...

- Що з тобою? - підійшла Дарина до мене та взяла за руку. - Невже так переймаєшся за мою роботу?

- Трохи є...

- Не бери до голови. Нічого зі мною не станеться. Я більше бідкаюся за тебе.

Я підняв погляд. Хотів сказати правду, але втопив у собі цей порив.

- Давай зараз не думати про це, - посадив собі на коліна дівчину. - Краще мені скажи, як ти...

- Добре, - обійняла вона мене та усміхнулася. Її карі очі блищали щастям.

Я її поцілував, але одночасно захотів продовження шаленої ночі. Бажав русяву. Дуже. Мої руки обіймали її тендітне тіло. Досі дивувався, яка вона крихка.

- Костянтине, треба збиратися, - звільнилася вона від моїх вуст. - Я також хочу, але...

- Усе розумію, - урвав її та забрав біле пасмо, яке впало на обличчя Дарини. - Просто дуже хочеться бути поряд із тобою.

- Завтра після восьмої я твоя, - обіймала вона мене за плечі. - Звісно я буду неймовірно сонна та трішки зла...

- Ну гадаю, що з останнім я знаю, як впоратися, - дивився їй в очі.

- Навіть не сумніваюся.

- Тоді завтра я тебе заберу після роботи, - сказав їй. - Сподіваюся, що не буде жодних справ.

- Я також, - опустила вона погляд.

Після цього ми швидко поснідали, а далі пили каву, і Дарина паралельно себе фарбувала. Спостерігав за нею та одночасно куштував смачні булочки, які вчора напекла дівчина.

- І як? - питалася Дарина, профарбовуючи вії.

- Дуже смачно, - відповів я. - Але найкращий десерт, то це ти...

Русява усміхнулася і хотіла щось сказати, але я не дав цього наступними словами:

- А вдруге ти вже не була, як морська зірка. Боюся, що через декілька разів не зможу дати тобі раду...

- Та невже? - закрутила вона туш та її щоки покрилися рожевою барвою.

- Так, - відповів я. - Ти швидко вчишся...

- Мабуть, це добре, - відказала та вже іншою тушю профарбовувала нижні вії.

Я зробив ковток кави. Вона приємно гірчила, а випічка, яку спекла Дарина, огортала язик солодким. Дуже вдале поєднання.

- Коли ти скажеш тій Насті, що між вами все закінчено? - раптово запитала Дарина.

Застиг. Зовсім не думав про це, адже вся увага була спрямована на Дарину. Мене крім цієї милої дівчини нічого не цікавило.

- Костянтине?

- Мабуть, сьогодні, - випалив я. - Поїду до неї та скажу...

- Ні! - скрикнула дівчина. - Не їдь до неї. Краще подзвони... Ні, напиши... Я не хочу, щоб ти з нею перетинався!

Дарину охопили ревнощі. Бачив це. Вона трусилася від них.

- Думаю, що по телефону якось не гарно кидати дівчину... При тому вона все одно захоче зустрічі.

- Навіть не думай із нею бачитися! - підвищила голос Дарина. - Вона намагатиметься тебе переконати залишитися з нею. Я гадаю, що та брюнетка вміє це робити...

Дівчина зупинилася. Її губи задрижали. Тут я розумів, що треба щось робити. Встав та обійняв зі словами:

- Дарино, я кохаю тебе. Непотрібна мені Настя. Я бажаю тільки тебе.

Вона заплакала.

- Но, не треба. Ти зіпсуєш, свій макіяж.

Але не слухалася. Заливалася слізьми. Я намагався її втихомирити,  але дарма. Тільки через двадцять хвилин Дарина заспокоїлася.

- І для чого ти собі настрій зіпсувала? - обіймав я її.

- Я боюся, що вона тебе... Я.. Вона... Костянтине, ти точно мене кохаєш?

- Дарино, я тебе дуже сильно люблю та прошу тебе не рюмсати. Твої ревнощі безпідставні. Я тільки твій.