Глава 20.1 Костянтин: Пропозиція Насті

Десь сорок хвилин хитався подвір'ям. Дарина ще знаходилася всередині будинку. Навіть не приховував від себе - переживав за неї. Лячно було подумати, що щось із нею може статися.

Декілька разів навіть підходив до вхідних дверей. Думав зайти і міг це зробити. Проте щоразу зупинявся? І чому? Не знав.

Але коли думав це зробити, то мене зупинили. На подвір'я, що було вимощене бруківкою, заїхала знайома автівка. Я подумки матюкнувся, і тут зі задніх дверей вискочила Анастасія.

Ця дівчина завжди мала чудовий вигляд, а сьогодні взагалі. Чорне волосся було накручене та зібране у високу зачіску. Зелені очі  підкреслювали вугільні стрілки, а губи - кривава червона помада. Такий макіяж робив її трішки старшою, але не псував.

Розкішну фігуру прикрашало Фіолетове пальто у вигляді сукні, а талію акцентував широкий чорний пояс. Такого самого кольору були туфлі на ногах дівчини, які вражали красою та довжиною.

Анастасія дуже вродлива та пристрасна, але чомусь не викликала того почуття, яке зуміла розбудити у мені Дарина.

- Привіт, - підійшла до мене вона та обернулася до водія. Брюнетка махнула рукою. Дала зрозуміти, щоб він зник. Останній послухався

- Привіт, - відчував її задушливі парфуми. Від них навіть стало неприємно крутити у носі. Дуже.

Настя заглядала мені в очі. Хитро усміхалася. Це мені не подобалося. І не дарма. Дівчина хотіла мене поцілувати, але я вчасно відвернувся. Не дав їй цього зробити.

- Що з тобою? - запитала брюнетка. - Не бажаєш мене поцілувати? Невже розлюбив?

- Не розлюбив, - брехав я. - Просто ти забула, що ми вдома у твого батька. Нас ніхто не має бачити!

Дівчина невдоволено цмокнула. Вона завжди так робила, коли їй щось було не так. Раніше не  сильно звертав на це увагу, але нині таке починало дратувати. Діяла на нерви подібна поведінка. Доросла дівка, а поводилася, мов підліток.

- Батько, - протягнула вона, ближче підійшла до мене та випалила. - Любий, мені набридли ці хованки. Я не хочу постійно думати та переживати, що нас хтось може побачити. Тому гадаю, що треба казати моєму татку правду.

На мить перестав дихати. Пропозиція дівчини неочікувана. Вона впала мені на голову, мов сніг серед літа в Африці.

- Насте, гадаю, що не варто поспішати, - увімкнув задню передачу. - Давай поки це питання не станемо чіпати.

- Та невже? - притулилася вона до мене та задерла голову. - А якщо я скажу, що знаю один твій секрет? М?

- Який? - хвилювався я, бо не знав, що вона мала на увазі.

- А ти не здогадуєшся? - усміхалася вона. - Зовсім? М?

- Ні, - дивився я на неї та одночасно молився, щоб нас ніхто не побачив.

- Ти ходяча загадка, - відчув її руку на собі. Анастасія лапала там, де нині не варто.

- Мабуть.

- Чому ти такий напружений? Невже так багато роботи? Я сподіваюся цієї ночі ти будеш зі мною, бо дуже сумую за тобою...

- Анастасіє, краще скажи, що ти за секрет знаєш.

Дівчина хитро усміхнулася. Туманно закотила очі та прошепотіла:

- Я знаю, що ти хочеш зробити мені пропозицію. Бачила каблучку.

- Ти рилася у моїх кишенях? - обурився я.

- Ні, учора, випадково зачепила твою куртку, вона впала  і... Ну ти сам розумієш. Вона мені сподобалася. Але я терпляча - дочекаюся моменту, коли ти станеш на коліно та зробиш мені пропозицію.

Я розгубився. Ще цього для повного щастя не вистачало. Хоча якби Настя тоді прийшла, то... Але зараз все не так. Ще три дні тому був готовий робити пропозицію, а нині це бажання мене покинуло.

- Ти засмутився? - шепотіла вона. - Якщо хочеш, то покарай мене... Виконаю все. Тільки скажи... Костянтине, я тебе дуже хочу. Ти вже мені вночі снишся в еротичних снах. Чи ти спеціально влаштував мені тиждень без кохання? Волієш, щоб я тебе прямо тут змусила мене задовольнити...

- Рибко, - різко відійшов я від неї.

Брюнетка пирхнула, а з її грайливого обличчя зникла усмішка. Вона засмутилася. Дуже сильно.

- Ти такий переляк, що жах... Але гаразд. Чекатиму.

- Дякую.

- Але знай - я хочу, щоб ти мені красиво зробив пропозицію.

- Як скажеш, - випалив я, дивлячись на красуню.

Донька Кабана усміхнулася, а далі запитала:

- Ти сьогодні ж приїдеш до мене?

- Не знаю, - махнув головою. - Поки поняття не маю коли буду вільним.

- А ти кого чекаєш? Дмитра?

- Ні, - махнув я головою та відчув ніжні парфуми Дарини.

Русява непомітно підійшла до нас та сказала:

- Нарада закінчилася.

Анастасія кинула на дівчину зневажливий погляд, а Дарина зі  свого боку нахмурилася та скривилася. Між ними виникла напружена атмосфера. Навіть здавалося, що зараз щось станеться погане, але ні.

- Значить мій тато уже вільний, - проказала Настя та пішла в сторону будинку.
Підбори брюнетки зацокотіли, а пальто затріпотіло.