Глава 16.2.

Десь годину стояв під будинком Дарини. Думав про ситуацію, яка склалася. Вона неприємна та їдка, як погода у листопаді - прохолодна та волога.

Сумно зітхнув та підняв голову. Нарешті у її квартирі увімкнулося світло. Жовте проміння йшло з кухні. І що вона там робила? Запашну каву? Чорний чай? Чи просто зайшла та сиділа?

А якщо перевірити? Не можна. Буде гірше. Але дуже хотілося. Саме останнього боявся. Почуття... Вони небезпечні, а якщо брати до уваги мою роботу, то взагалі.

Хоча як так могло статися? Як зміг закохатися у Дарину за такий короткий термін? Сподобалася з першого погляду? Не знав. Складне запитання. Хоча той вечір став для мене фатальним. А для неї?

Мабуть, що так. Вона собі спокійно працювала у поліції. Ловила наркоманів, а тут на тобі - натрапила на мене та нині мала великі проблеми.

Нині я сильно шкодував, що втягнув у все Дарину. Хоча тоді плював на неї, а зараз? Закохався, мов останній телепень.

Хоча давно не відчував це почуття. Останній раз це було років сім назад, а може навіть і вісім. Тоді, то вирували шалені переживання, не міг жити без тої дівчини, яка одного дня кинула мене та поїхала вчитися до іншої країни.
Їй це було легко вчинити, бо вона мене не кохала. Лише гралася зі мною...

Але до біса минуле. Тут із майбутнім халепа. Що мені робити?
Як мені після цього пристрасного поцілунку дивитися Дарині в очі та навіть розмовляти. Удавати, що нічого не сталося? Тоді буду останнім козлом, який скубав траву на полі...

Але Дарина не дурна. Вона сама мала розуміти, що між нами не могли бути стосунки, бо ми різні.

Я все життя крутився в криміналі, а вона з ним боролася. Хоча вона фактично зі мною в одному човні, але все одно. Їй не треба такого як я? А тим паче отого Єгора. Бабій, якого ще світ не бачив. Він тільки хотів роздягнути Дарину та розважитися, але не вдалося. Натомість я був за крок від цього шаленства.

Знав, що якщо наші поцілунки вчасно не завершаться, то наступною зупинкою стане ліжко. Але відмовився від цього. Так буде краще усім.

Я вийшов з авто. Сперся на нього та задер голову. Дивився у вікна дівчини. Сум роздирав мене на дрібні шматки. Хотів піти до Дарини. Дуже, але не міг. Тому стояв та дивився.

Проте знав, що цим робив тільки собі гірше. Підживлював свої почуття такими моментами. Сподівався, що вона на мить визирне у вікно, а тому побачу її.
Але треба йти. Зараз сів за кермо та нарешті завів цю ляльку, яка мені вже не приносила радість. Проста бляшанка.

Дорогою ліз. Їхав десь кілометрів двадцять за годину. Цим викликав у патрульної поліції підозри. Вони мене зупинили.

- Пили? - питалася молода поліцейська з рудим кучерявим волоссям, яка перевіряла документи.

- Не пив, - кисло відповів я, але всередині мав таке бажання.

Вона глянула на мене та промовила:

- Вийдіть з авто.

Я послухався.

- Та не п'яний, - сказала її напарниця, яка була такого самого віку, але мала чорне волосся.

- Чому так дивно їдете?

- А хіба щось порушую? - поставив я зустрічне запитання.

- Ні, але...

Руденька поліцейська роззявила рота. Не очікувала, що скажу таке, а далі продовжила.

- Гарної дороги.

Я не відповів. Забрав документи та подався додому, де мені стало ще гірше. Сум роздирав.

Лежав на ліжку. Дивився на білу стелю. У руках крутив телефон. Одночасно відчував на ліжку парфуми Дарини. Вона тут минулої ночі лежала, а я тоді ще думав, як із неї познущатися. Ідіот.

Раптово у руках запищав смартфон. Прийшло повідомлення від Насті. Розкішна брюнетка написала:

- Приїжджай до мене. Я більше не злюся.

Їй легко було таке строчити. Приїжджай… А я не хотів! Анастасія перестала мене хвилювати. Абсолютно. Я її ніколи не кохав, а зараз коли зрозумів одну цікаву істинну, то взагалі...

Але послати дівчину на три літери не міг. Я довго її виборював. І що робити далі? Питання складне, як пластина свинцю, та гірке, мов настоянка полину.

- Рибко, не можу. Багато роботи.

Саме таку відповідь надіслав, а через хвилину отримав наступне.

- Шкода... Але знай - я завжди чекаю.

- Як буду мати час, то обов'язково зазирну до тебе, - набрехав я.

Далі поринув у сумні думки, але це тривало не довго. Буквально через п'ять хвилин мене набрав Дмитро та повідомив, що завтра о шостій ранку треба бути на "місці". Кримінальні справи.