Глава 14.2.

- Але ти май на увазі, що якщо дійсно візьмешся за старе, то я сил не стану шкодувати, - зауважила дівчина. - Дійсно буду бити.

- Гаразд, - махнув я головою.

Далі між нами запала мовчанка. Вона тривала десь хвилину, а далі голос русявої розвіяв її наступним:

- Мені дійсно прийдеться йти на кримінал? Нема варіантів уникнути всього?

- Боюся, що це до кінця...

Поліцейська криво посміхнулася. Ця емоція була наповнена гіркотою, а одночасно там бриніла безвихідь. Однак я сказав дівчині правду. Я її не обманював. Якщо потрапляєш до Кабана, то на все життя.

- А той кнур не боїться, що я накрию його? Ось завтра піду та розповім усе своїм колегам?

Наївне дівча. Думала, що так все просто? Від її слів підняв брови та лупнув на жовтий ліхтар.

- А ти думаєш, що серед твоїх колег нема завербованих?

- Гадаю, що ні.

- Скільки ти працюєш у поліції? - запитав я у неї.

- Понад рік

- Значить зовсім нічого не знаєш… Ти дійсно нічого не знаєш...

Дівчина хмикнула. Моя відповідь її не дуже сильно втішила.

- Я не Джон Сноу, щоб щось не знати. Ти маєш імена? Хто це? Невже сам начальник патрульної поліції? Чи може слідчий?

- Красуне, дуже багато запитань...

- За "красуню" зараз отримаєш, - суворо урвала вона мене.

Я засміявся. Дарина дивна. Для мене це звичні слова для спілкування з дівчатами. Завжди називав їх пестливими словами. Такий мав стиль спілкування.

- Я нічого поганого не ховав за цим словом. При тому не бачив, щоб дівчата ображалися на компліменти.

- Мені таке не подобається?

- Добре, не буду, - шморгнув носом. - Імена знає тільки Кабан, а також його помічники. Тому якщо ти комусь скажеш на роботі, то може бути таке, що тебе бігом...

- Що бігом?

- Приберуть.

- Це себто вб'ють?

- Вірно. Кабан завжди так робить.

Дарина зіщулилася, але невідомо від чого. Можливо від холоду, а, либонь, так подіяли на неї мої не дуже приємні слова.

- Тобі холодно? - глянув на її профіль.

- А чому Кабан? Чому саме ця кличка? Невже через те, що він схожий на цю тварину?

Дуже незвичне порівняння. Навіть ніколи не думав про таке, але відповідь набагато простіша.

- Є така автівка, яку називають "Кабан", а він лише на таких їздить. Тому пішла кличка від цього.

- Це яка? - запитала Дарина.

- В Інтернеті глянь - важко описати.

- Ясно, - відповіла вона та раптово додала: - Не думала, що ти можеш нормально поводитися.

А я не думав, що Дарина може не кусатися кожні п'ять секунд. На язику сиділи ці слова. Хотів їх сказати, але зупинив себе. Якщо стану відповідати так, то вона знову спалахне, а у нас - "мирний договір".

- Ага.

- Ти впевнений, що від Кабана не можна втекти? - не втрачала Дарина надії звільнитися від криміналу. Одночасно дивувало те, що вона так відкрито мені це говорила. Невже не боялася, що я піду та здам її за такі слова?

Я звісно такого не зроблю. Саме через мою брехню Дарину втягнули у це. Але я не мав варіантів - рятував своє життя та товариша.

- Дарино, краще не рипатися.

- А якщо прибрати Кабана? - глянула вона на мене очима, що заблищали. Вона зовсім наївна дівчина. Пропонувала вбити... Ну зовсім чудна.

Усмішка вилізла на мої вуста. Я цього не хотів, проте Дарина Олександрівна ще та жартівниця. Говорила неймовірні нісенітниці.

- І що смішного?

- Це не реально. Простіше знайти вбивцю Кеннеді, аніж Кабана прибрати. Такі як він живуть довго. У них стальна шкура. Тільки ти витягнеш пістолет, то тебе вже не стане.

- Кеннеді застрелив Освальд. Це всі знають. Історичний факт.

- Та невже? А мені здається, що там була якась змова.

Дарина тільки здійняла брови. Цим показала, що не знає відповіді на моє твердження. Хоча до біса все - то історія, а нам жити далі.

Після цього мовчали, а на дворі тим часом стало лише холодніше, але на щастя вітер стих. Тому було приємно сидіти у цьому парку.

Я дивився на ліхтар та думав, як все розгортатиметься далі. Доведеться працювати з Дариною... Але чи варто з нею щось крутити? Якщо чесно, то нині не хотів її чіпати у цьому плані. Я так дістав дівчину, а ще вона влипла у цю ситуацію через мене, а тому... Поки все поставлю на паузу. При тому Кабану не треба ж показувати фото, де ми цілуємося та подібне.

- Ти як хочеш, а я додому, - сказала Дарина, яка взула свої красиві, але вбивчі туфлі.

- А ти дійдеш?

- Нема варіантів. Не вперше ноги натираю.