Глава 13.4.

Я обернулася, мов обшпарена. До останнього сподівалася, що це не Костя, але ні. Патлатий парубок сидів прямо за моєю спиною. На його вустах танцювала посмішка.

- Для чого ти за мною слідкуєш? - прошипіла я, відчуваючи злість. Мені дуже не хотілося сприймати те, що він чув мій діалог із Єгором. Це вже можна вважати, як втручання в особисте життя!

- І не соромно тобі крутити шашні на стороні? - проігнорував він моє запитання. - Забула, хто твій хлопець?

- Ти при своєму розумі? – обурювалася я. - Який ти мені хлопець? Ти взагалі того?

- Кроличко, а ти хіба забула, що завтра зі мною йдеш до своєї мами? Будеш мене усім представляти...

Яке нахабне створіння! Ну він серйозно! У мене від обурення сильно закалатало серце. З’явилося бажання врізати йому.

- Не буду я тебе представляти! Ніхто завтра нікуди не йде, а тобі взагалі рекомендую нині піти та не дратувати мене, бо...

- Бо? - перебив мене Костянтин, дивлячись мені в очі, а його пальці торкнулися мого зап'ястя. Від цього тілом пронеслися ті самі солодкі відчуття, що були на кухні.

Він спеціально так робив. Бачив, що від такого нічуся.

- Роздряпаю тобі ще одну губу, - пролунало в його сторону таке.

- Заживе, - не відводив від мене погляд парубок.

І як із ним говорити? Ти йому одне балакаєш, а він тобі абсолютно інше? Жах! Але треба щось вирішувати, бо скоро повернеться Єгор, а я тут із якимось парубком стосунки вирішую!

- Я тебе прошу - йди та не заважай мені. Бачиш, у мене тут побачення... Костянтине, собаці ясно, що між нами стосунки не склалися ще з першої зустрічі, але не псуй мені хоч тут усе. Я так чимало вихопила. Прошу тебе. Не заважай. Не будь козлом.

Бандит тільки розплавився в усмішці, а його рука сильніше стиснула моє зап'ястя. На нього не діяли мої слова. Абсолютно.

- Здається, ти вперше назвала мене на ім'я... Але солодко ти, Даринко, заговорила. Видно тебе цей чупа-чупс сильно зацікавив. Не заважай... А нічого, що ти також мені все зіпсувала? Через тебе не склався сьогоднішній вечір.
Від здивування підняла брови. Я зіпсувала йому вечір? Бандит не у собі. Ніс якусь дурню.

- І як я могла тобі вечір зіпсувати? Ти пішов від мене ще в обід?

Костянтин якось хтиво посміхнувся. І що це значило? Я не ворожка.

- Не чую пояснень.

- Прилізла в голову в дуже невчасний момент, - пояснив він.

- І коли?

Парубок замовк, а далі обернувся. Я зі свого боку не встигла сказати жодного слова, бо біля мене вже стояв Єгор.

У хлопця на обличчі вирував сум, а далі він сповістив доволі неприємну новину, яка розтрощила мій настрій на дрібні шматочки.

- Мені треба негайно їхати. На роботі халепа. Вибач мені.

Його сині очі виражали глибокий сум. Я бачила, що йому дуже шкода.

- Нічого, я все розумію, - відповіла йому.

- Дякую, Дарино. Сподіваюся, що наша наступна здибанка пройде краще.

- Так, - усміхалася я, спостерігаючи, як він витягає гроші на стіл, щоб оплатити замовлення.

- Тоді до зустрічі, - сказав Єгор, а далі зникнув, мов його тут і не було.

Я сумно видихнула. Гадала, що вечір закінчиться набагато краще.

- Дарино Олександрівно, вас хтось обдурив, - пролунав за спиною голос Кості. - Даю сто гривень, що побіг до іншої дівки, яка запропонувала йому кращу програму на вечір.

Обернулася до нього. Так останні дні фігово складалося у всіх сферах життя, а на додачу ще цей бандит мене підколював! Від емоцій на очі набігли сльози. Я більше не могла терпіти. Усе. Зірвало дах! Істерика.

- Та пішов ти! - гримнула я до патлатого, здійнялася на ноги, жестом показала офіціанту на гроші, а далі пішла. Покинула цей заклад. Усе дістало!