Глава 8.3.

Їхав містом. Між нами царювала тиша. Дарина відвернулася та дивилася у вікно, мов якесь ображене дівча. Але, на щастя, вже не ревіла. Тільки схлипувала.

І де поділася вчорашня поліцейська? Це взагалі вона? Чи може сестра близнючка? Бо якось не вірилося, що учора вона така була бойова, а нині... Дивно. Навіть дуже.

Раптово нас перегнав патруль поліції. Він кудись летів. Либонь, на важливий виклик.

- Твої колеги, - сказав я, але Дарина мовчала.

Кинув на неї погляд. Навіть не рухалася. Я увімкнув радіо, але там нічого путнього не грало. Куди не тицяв, то одні пісні про кохання. Тільки знаходив нормальну радіостанцію, а через хвилину починалися рожеві соплі. Тому довелося вимкнути.

Решту дороги їхали в тиші, але це тривало не довго. Невдовзі під'їхав до її будинку та ледь не розмазав якусь собаку.

- Що за чорт! - гримнув я, вдаривши по сигналу.

- Він завжди тут спить, - обізвалася Дарина, повернувши до мене своє заплакане обличчя.

- Ну якби вчасно не загальмував, то випустив би кишки, - відказав я.

Дарина не відповіла. Вона відчинила двері, але раптово їх зачинила.

- Не хочеш покидати мою компанію? - запитав я, хитро посміхнувшись.

- Де моя сумка? - пролунало з її вуст таке запитання.

- Яка сумка?

- Чорна, де ключі, телефон та решта... Я не зможу потрапити  додому.

Закотив очі. Ще такого не вистачало мені о другій годині ночі.

- Де ти її останній раз бачила? - запитав я.

- Тоді коли мене схопили в парку, - пискнула вона.

- Значить у людей Кабана, - сказав та став здавати назад.

- Ми знову їдемо до нього?

- Ні, - вирівняв руль.

- А куди? - злякано запитала русява.

- У мене переночуєш.

- Що? - скрикнула вона. - Я не хочу!

- А в тебе є варіанти? - кинув на неї суворий позирк. - Можу залишити тут - будеш на лавці спати, але боюся, що до ранку ти перетворишся на крижинку. Ночі холодні.

- Я не буду знаходитися у квартирі з маловідомим мені чоловіком! - бушувала кроличка.

Фиркала, лапками махала... Типу мені від цього було приємно. Вона дратувала до смерті.

- Ну тоді вилазь з авто та сиди до ранку надворі, бо зараз я не поїду до Кабана. Друга година ночі, а у мене очі злипаються!

- Гаразд! - вискочила вона з авто.

Я не очікував такого. На вулиці було менш ніж десять градусів тепла, а вона в легкому одязі. Горда? Ні. Скоріше дурна.

Поліцейська сіла на лавку та скрутилася. Я спостерігав за нею за допомогою бокових дзеркал. Не їхав. Чекав поки вона зламається.

Спочатку пройшло п'ять хвилин, далі десять... Дарина сиділа на лавці. Вона трусилася від холоду та поглядала на двері будинку. Чекала, що хтось вийде, але всі нормальні люди давно спали.

Щоб залякати русяву я завів авто та проїхав вперед на п'ять метрів, але реакції нуль. Трусилася від холоду. Тут я вже не витримав та здав назад.

- Ти зовсім із головою не дружиш? - підійшов я до неї.

- Йди до дупи, - пробурмотіла вона.

- Був там, а зараз сідай в авто, бо не можу на тебе дивитися. Уже вся синя від холоду.

Вона підняла голову. Лупала своїми карими оченятами на мене.

- Особливого запрошення чекаєш? - склав руки на грудях.

- Ні, - встала вона та сіла на переднє сидіння.

Я пирхнув. Якийсь дитячий садочок.

Не думав, що буду повертатися додому з Дариною, яка сьогодні все губила. То туфлі шукав, а тут сумки нема. Жах.

Але більше дратувала її гордість. Вона реально хотіла всю ніч просидіти на лавці! Якби я не підійшов, то до ранку їй була б амба. Важко буде з нею. Таких гордих не зустрічав…

- Приїхали, - сказав я, коли зупинив авто, але Дарина німувала, бо заснула.

- Соне царство, підйом! - торкнувся я її тендітного плеча. - Я не буду тебе нести.

Але довелося тягнути. Дівчина відключилася. Добре, що ця кроличка мініатюрна та важила майже нічого.

Поклав її на ліжко та накрив ковдрою. Сам пішов спати на диван, де ліг на нього та дивувався, що учора вона мене пов'язала, а сьогодні спала на моєму місці. Життя вельми бентежне.

Раптово згадав слова Кабана. Звабити... Я в голові прикидав план, як це зробити. Проте після цього випадку з лавкою, то буде важко. Вона скоріше жабу поцілує, аніж мене.

А Настя? Це буде не гарно. Я не хотів втрачати брюнетку, адже дуже довго за неї боровся. Зараза. І що робити?