Глава 2.2.

Я вийшов із будинку Кабана. По бруківці прямував до автівки, де на мене мав чекати товариш.

Коли покинув територією домоволодіння, то побачив, що Дмитро, який був доволі хилим парубком, жував жуйку та дивився на блакитне небо, де не літало жодної хмаринки, і тому сонце без перешкод діставалося своїми променями землі, яка нещодавно була покрита снігом.

Після того, як я наблизився до нього, то він сів за кермо, а я на місце пасажира.

Всередині злість танцювала танго. Ультиматум Анастасії звалився, мов сніг на голову посеред літа. Але такою була дівчина. Коли зв'язувався з нею, то тямив, що у неї складний характер. Тому не дивно, що почув подібне.

- Що сталося? - запитав у мене Дмитро, який помітив моє нахмурене обличчя. - Що на цей раз викинула Настя? Невже під боком у батька захотіла пристрасті, а в тебе від переляку нічого не вийшло?

- Дуже дотепно, - скривився я та глянув на товариша - він усміхнувся. - Сталося найгірше, що тільки можна було уявити.

- Невже не стерпі...

- Та годі про це! - суворо проказав я. - У тебе тільки одне на думці! Тут сталося гірше. Настя хоче саме сьогодні зустрітися у ресторані, а у нас справа…

Дмитро, не втрачаючи позитиву на обличчі, відповів:

- А перенести зустріч?

- Намагався, але вона сказала, що тоді кине мене.

- Серйозно? - здивувався він. - Анастасія таке випалила?

- Так!

- Фігово. Не думав, що вона така відьма.

- І що робити? - питався я. - Я ж не можу її покинути. Дуже довго бігав за нею, щоб вона відповіла взаємністю.

- Складна справа, але мені здається, що вона спеціально заварила цю кашу, щоб позбутися тебе. Ти впевнений у її почуттях?

Я закотив очі. Дмитро кинув у мене складне запитання, бо я чітко не знав, що відчувала Настя. Дівчина ніколи не говорила, що любила мене. Замість цього одразу тягнула до ліжка, а після цікавих вправ тікала. Не раз прокидався вранці, а її поруч не було. Тільки ловив запах парфумів на подушці.

- Якщо спить зі мною, то значить щось відчуває, а її поведінка, то через виховання. Вона звикла, що все крутиться навколо неї.

- Можливо і так, але щось жодного разу від тебе не чув, що ти її любиш.

- А яка різниця? - запитав я, помітивши, як нас перегнало якесь старе корито. - Мені головне інше. Сам добре знаєш.

- Стати зятем Кабана та відчувати себе королем? Костянтине, мені здається, що якщо він дізнається про твій зв'язок із його донькою, то тобі одне місце відірве.

Звісно я думав над такими подіями, але який нормальний батько стане жертвувати щастям власної дитини? Але якщо він планував віддати її заміж за якогось мільйонера, а не за хлопця з кримінальною біографією.

- Замість того, щоб аналізувати, що я хочу, то краще скажи, як мені вийти з цієї ситуації? - сказав я Дмитру, а тоном свого голосу натякав на те, що він одразу втямив.

- Я не піду сам на крадіжку. Там треба двох. Навіть не проси! - лютував товариш. - Я маю ризикувати життям, а ти тим часом будеш розважатися з донькою шефа?

Очікував на таку відповідь, але мав таємні козирі, якими одразу притиснув його до стіни.

- Ти забув, із яких халеп я витягав твою дупу? Тобі нагадати? Якби не я, то б ти нині гнив у в'язниці!

Дмитро натиснув на гальма. Ми з'їхали з дороги.

- Тобі зле? - зиркнув я на нього.

- Це тобі недобре! Ти розумієш, що я сам не впораюся!

- Ти забув, що я тобі обіцяв, коли стану для Кабана родичем? М?

Давив на хлопця, бо не мав варіантів. Я повинен зустрітися з Настею.

- Гаразд, - зламався він. - Проте якщо я все провалю, то...

- Не провалиш, бо в такому разі я закопаю тебе.

- А потім тобі знесуть голову!

- Краще думай над ділом.

Звісно не хотів так жорстко змушувати Дмитра йти на справу одному, але так складалися обставини.

Після цього ми поїхали далі, а там настав час "ікс". Товариш пішов красти срібну корову, а я подався на побачення з брюнеткою. Абсолютно не хвилювався, бо чомусь всередині сиділо відчуття, що все пройде добре. Також  вирішив, що сьогодні зроблю крок, який покаже дівчині, що мав на неї дійсно серйозні наміри.

Перед рестораном зайшов до ювелірної крамниці та купив каблучку. Звісно довелося витратити багато грошей, адже за красу треба чимало платити. Я  вибрав найкрасивіший ювелірний виріб, який, сподівався, у майбутньому красуватиметься на пальці зеленоокої.

При цьому тямив, що не легко буде мені з Настею. Вона місцями нестерпна, але хай спочатку скаже своє "так".  Також думав про реакцію її батька на це.

Для ресторану навіть підібрав одяг солідніший. Не костюм, але сорочку під шкірянку натягнув.

Прийшовши до ресторану, то я одразу набрав номер цієї примхливої ляльки, яка відповіла фактично одразу.