24

Ввечері Алекс зателефонував  до Стаса. Але, відповіла на дзвінок Мілана. Він дуже здивувався, що саме вона взяла телефон.

• Де Стас? – суворо запитав він.
• Всі на місці. Чекаємо тільки на тебе! – відповіла.

Домовилися зустрітися за містом, біля придорожнього кафе. Алекс не хотів брати мене з собою, але я наполягла, тож машина рушила. Серце калатало в грудях, немов скажене у передчутті зустрічі з цими покидьками. Алекс ж був спокійним, ніби постійно платив такі великі суми, відкуповуючись від бандитів.

• Не хвилюйся, Софіє! – відчув моє хвилювання. – Це відбувається дуже швидко, ти почекаєш в машині і все.

Я кивнула на знак згоди. За пів години ми були на місці. Алекс вийшов, а я за ним. Він сердито поглянув на мене, але я всім своїм виглядом показала, що повинна бути поруч. Їхня машина також стояла на стоянці і з неї вийшли… Мілана з Артемом.

• А де ж Стас? – взяла за руку Алекса. Він і сам не розумів, де брат. Пакет міцно стис в другій руці і ми підійшли до них.
• Де Стас? – одразу ж запитав коханий.
• Немає! – розвела руки Мілана. – Не хвилюйся ти так, любий! – муркотіла жінка. - Він просто… чекає на нас в кафе. – переглянулася вона з Артемом.
• Алексе! – прошепотіла. – Щось тут не так. Відміняй все і йдемо звідси.
• Тоді, ніякої угоди і грошей! – суворо промовив Алекс. – Бувайте.

Ми розвернулися, щоб іти, але крикнула Мілана.

• Стій! – ми обернулися і помітили Артема з пістолетом. – Ти думаєш, що так легко втечеш від мене. Е-е, ні. Вибирай, або віддаєш гроші, або ж … їй кінець. Артем зарядив пістолет і націлився на мене.

Він став переді мною і вийняв пакет з грішми.

• Ти опускаєш пістолем і ховаєш його, а я – відаю тобі це, згода?

Вони погодилися, але в цей момент позаду Артема з’являється Стас і накинувшись на нього, намагається відібрати пістолет. Він випадає з його рук і Мілана швидко підхоплює його.

• От сучка тобі і кінець! – закричала вона.

 Алекс дивиться на мене і посміхається, заслонивши собою. В цей момент вона стріляє і влучає в мого коханого.

• Ні! – кричу я. Алекс опускається на мене і тримає рану руками.

Жінка злякавшись, кидає пістолет і втікає, залишивши Артема зі Стасом.

Артем виривається з рук Стаса і втікає вслід за Міланою. Стас біжить до нас і допомагає братові, притиснувши до рани свою футболку, яку зняв за секунду.

• Викликай швидку! – кричить на мене. Тремтячими руками, натискаю 103 і не знаю, що говорити. Стас, вихоплює телефон і називає адресу.

Алекс весь час, поки немає швидкої дивиться до мене.

• Розмовляй з ним, - наказує Стас, - щоб він був при свідомості, цим йому допоможеш.

Я починає йому про щось говорити, сама не розуміючи про що. Він лежить на моїх колінах, Стас затискає рану, щоб призупинити кров, а я розповідаю про майбутнє, що кохаю його, що все буде добре. Сльози душать горло, але я намагаюся спокійно говорити, вселяючи йому надію.

Швидка приїхала дуже швидко. Його поклали на ноші і машина почала рушати. Я сиділа біля нього і весь  цей час тримала за руку і розмовляла, розмовляла. Він дивився на мене, не зводячи свого погляду.

• Я так тебе кохаю! – прошепотів. – Вибач, що так сталося!
• Не вибачайся, коханий! - поцілувала його. - Я тебе також кохаю. Ти одужаєш і ми поїдемо на відпочинок в гори. Пам’ятаєш, як ми планували провести наш Новий Рік?

Він лише кивнув. Карета швидкої зупинилася біля лікарні і мого коханого швидко повезли до операційної. Він був при свідомості. Мене ж не впустили. Я металася по коридору, не знаючи чого чекати. За нами до лікарні забіг Стас.

• Як він? – запитав мене.
• А ти не знаєш, як? – злісно поглянула на нього. – Чому, поясни мені, чому? За що ти так з ним?

Він мовчав, бо розумів свою провину.

• Я тебе ненавиджу! – кричала я і важко била кулаками йому в груди. – Через тебе він зараз на межі життя і смерті. Якщо він не виживе, я тебе вб’ю.

Він схопив мене за руки і притис до себе. В цей момент сльози, які накопилися за цей час виступили і я заридала. Стас не заспокоював мене, а весь цей час притискав до себе. Я вдячна йому за підтримку.

Заспокоївшись, ми присіли на лавку.

• Вгамувалась? – поглянув на мене і дав серветку.

Я кивнула, обтерши сльози.

• Навіщо, ти це зробив Стасе? – поглянула на нього в очікуванні відповіді.

Він опустив голову і втупився у підлогу, не зводячи з неї погляду.

• Спочатку, я заздрив йому, що у нього все так легко складається в житті. Ще й ти, обрала його, а не мене. Тож, намагався зробити його життя неможливим. Потім, зустрів Мілану, яка також прагнула цього ж і так, ми об’єдналися заради помсти. Але, після нашої останньої зустрічі, я багато чого зрозумів. Тож, сказав Мілані, що більше не буду вимагати від брата грошей. Вона ж наполягала на своєму. За кілька днів до зустрічі, помітив, що вона мутить з Артемом. Тож, ми посварилися і я пішов, забувши телефон. От вона цим і скористалася. Я і сам себе звинувачую.
• Ти кохав її? – запитала, бо відчувала, що там було щось більше, ніж секс.
• Так! І вона цим користувалася! – він схопився за голову.
• Якщо він не виживе, я і сам собі не пробачу! Бо він єдиний, хто у мене залишився.
• Ми будемо вірити, що все владнається!
• Вибач мені, Софіє, будь ласка! – поглянув на мене. – Я стільки болі вам завдав, що і не знаю чи заслуговую на прощення!