23

Вихідні промайнули дуже швидко і прийшов час повертатися назад до міста. Алекс підготував весь пакет документів і заспокоївши маму, що у нас все вийде і ми виграємо цю справу розповів їй, що робити далі. Після того, як папери опинилися у суді, розпочалася судова тяганина. Дядько Микола не міг заспокоїтися, бо сам помітив, що він нічого не виграє, адже у мами був надзвичайно розумний і наполегливий адвокат – мій Алекс. Поки, коханий від’їжджав до містечка, я залишалася сама. Було дуже сумно, тож після роботи інколи я запрошувала до себе Лану. Перший раз, коли вона опинилася у мене – була дуже задоволена побаченим, що не могла стримати своїх емоцій. Вона бігала по кімнатах, розглядаючи все навколо і раділа за мене. Саме так, раділа, а не заздрила, як іноді буває між подругами. Коли пішли до альтанки, відкоркувавши пляшку шампанського, між нами зав’язалася розмова.

• Я дуже щаслива за тебе, подруго! – взяла мене за руку. – І до останнього вірила, що він зробить тебе саме такою, яка ти є зараз.
• Дякую, Лано! – посміхнулася їй у відповідь. – Якби не твоя підтримка і той позитив, з яким ти мене налаштовувала на зустріч з Алексом, такою я б зараз точно не була б. Ти ж знаєш, яка я буваю гордою!
• Так – так! Пам’ятаю, Софіє! – взяла келих до рук Лана. – Що ж, у мене тост! Я хочу випити за те, щоб всі мрії здійснювалися і люди, які приносять нам лише добро і радість – завжди були поруч.
• Підтримую тебе повністю, люба! – ми дзенькнули келихами і відсьорбнули по ковточку цього грайливого напою.
• До речі! – взяла до рук полуницю подруга. – Нещодавно бачила у клубі Стаса, брата Алекса!
• Серйозно? – здивувалася. До віддачі боргу залишилося лише кілька днів, тож було дуже цікаво дізнатися щось про цього чоловіка. – Він був з нею?
• Так! – поглянула вона на мене. – Між ними виникла якась суперечка. Я не чула про що, вони сперечались, але ваш родич жбурнув їй в обличчя гроші і пішов, а вона залишилася з …Тьомою.
• Що? – не стримала свого гніву. – Він теж з ними був?
• Так! – думаю подрузі не приємно було розповідати про хлопця, який їй дуже подобався. – Та стерва крутить і з ним. От, хвойда.

Від гніву, сильно долонею вдарила об стіл. Офіційний чоловік – у іншому місті, іншого - хоче домогтися, а решта– для розваги. Як таке можу бути?

• Чому ти вирішила, що вона і з Тьомою? – не могла вгамуватися.
• Бо тільки Стас пішов, Тьома підсів до неї і обійнявши її, вони почали цілуватися.
• Оце так номер! А тебе вони бачили?
• Думаю, що ні! Я сиділа через кілька столиків від них, тому вони мене помітили.
• Це дуже добре!
• Мені дуже шкода Стаса! – вона опустила очі.
• А мені – зовсім ні! Він вимагає від Алекса гроші.
• Не зрозуміла? – здивовано поглянула на мене. – За що?
• За мене! Якщо Алекс не заплатить, тоді зі мною може щось статися.

Подруга від переляку затулила рот долонею.

• Нічого собі! – відсьорбнула вона шампанського. – Але, я думаю, що це все так жінка. Через неї він це все робить.
• Не знаю, ох і не знаю через кого, але так чинити – це низько.

Вечір швидко опустився і навколо стало темно. Ми з Ланою зайшли до будинку. Алекса сьогодні не буде, тож я запропонувала подрузі заночувати у мене. Вона з радістю погодилася, тож я підготувала їй кімнату, де вона могла відпочити. Побажавши одна – одній на добраніч, ми розійшлися по кімнатах. Я набрала Алекса, щоб дізнатися, як там у них справи.

• Привіт, коханий! – почула у трубці його голос. – Ну, як там у вас справи?
• Все просто чудово, люба!- задоволено посміхався. – Будинок майже ваш, тож ще кілька засідань і все. А ти як? Не сумуєш за мною?
• Дуже сумую, любий! – важко видихнула. – Ти вчора тільки поїхав, а я вже не знаходжу собі місця.
• І я також скучив! Так мені тебе не вистачає, але вже завтра побачимося.
• Думаю, що тільки після роботи. Ти ж забереш мене?
• Так! Коли повернулася, одразу ж до тебе.

Ми ще кілька хвилин поговорили і я вимкнула телефон. Алекс змушений був піти у відпустку, щоб довести цю справу до кінця. Мама йому за це дуже вдячна, тож тепер вона просто в захваті від свого майбутнього зятя. Я вимкнула світло і міцно заснула, пригортаючи до себе теплу ковдру.

Зранку, ми швидко дісталися роботи. Занурившись у справи, яких накопилося дуже багато, не помітила, як минуло стільки часу. Відірвавшись від монітору комп’ютера, поглянула на годинник. 13.00 – обідня перерва! Взяла до рук телефон і набрала Алекса. Він мовчав, гудки не йшли, а жіночий поголос промовив, що він поза зоною досяжності. Серцем відчувала, що щось трапилося, тож швидко набрала маму.

• Він поїхав ще зранку! – стурбовано промовила мама. – А що сталося?
• Телефон вимкнений. Мамо, щось мені не по собі.
• Не хвилюйся, доню! – намагалася заспокоїти мене мама. – Думаю, просто розрядився телефон.
• Можливо! Вибач, що потурбувала, можливо у тебе пара?
• Все добре, нічого страшного, якщо і пара. Не хвилюйся і візьми себе в руки.
• Добре! Бувай!