19

Ранок розпочався дуже жваво. Хоча і прокинулися біля сьомої ранку, вірніше розбудив будильник, не могли ніяк зібратися. Поки Алекс пішов в душ, я спустилася на кухню і приготувала легкий сніданок. Сьогодні запізнюватися не можна, адже зустріч повинна відбутися о 10.00 ранку. Приготувавши все до столу, зібрала сумку з документами і необхідні речі. Алекса все не було, тож я пішла до ванної і швидко відчинила двері.

• Любий! – підійшла до нього, коли він одягав краватку. – Давай швидше, я ж іще не зібрана. Сніданок на столі!
• Дякую! – поцілував у щоку. – Чекатиму на тебе внизу.

Він пішов, а я не могла відірвати погляд від нього. Алекс сьогодні виглядав просто шикарно. Темно – синій діловий костюм, краватка під колір, гарно лежала на його грудях. Ну, красень, що ж тут сказати.!Я також вирішила одягнути діловий костюм темно – зеленого кольору із білою блузкою, яка гарно облягала мою талію, гарно склала волосся, пришпиливши його шпильками і останній штрих до мого образу надав макіяж. Підмалювавши губи, взула туфлі на шпильках і спустилася до Алекса.

• Я вже готова, любий! – промовила, коли брала до рук сумку.

Алекс прискіпливо поглянув на мене і посміхнувся. По його погляду зрозуміла, що коханому дуже сподобалася, тож посміхнулася у відповідь. Він взяв свій піджак і обійнявши мене, ми вийшли на подвір’я. Сонце безжально жарило вже з самого ранку. Я трохи хвилювалася, але Алекс знав, як мене заспокоїти, весь час тримав за руку.  Він зупинився біля мого офісу, а сам поїхав.

• Зустрінемося на угоді! – поцілував у губи.
• Бувай!

Я швидко вийшла з машини, щоб менше людей з моєї роботи бачило нас. Швидко піднялася до себе. Не встигла присісти на своє місце, як до мене підбігла Лана.

• Привіт, Софіє! – налякано промовила. -  Бачу, що ти тільки прийшла, але там на тебе вже чекає бос.
• Привіт! – привіталася і зняла піджак. – А що сталося з самого ранку? – не розуміла, робочий день ще навіть не розпочався.
• Не знаю! – промовила. -  Там в нього гості. Інвестори з Англії. Можливо сам Головний, хоче з тобою поговорити, бо скучив.

Подруга посміхнулася, а мені стало якось не по собі. Вийняла документи з сумки і попрямувала до кабінету Олега Борисовича. Постукала в двері і відчинила їх. Привітавшись, побачила містера Джонса і ще двох його колег. Чоловіки встали і з посмішкою привіталися зі мною. Ось така у них пошана до жінки.

• Дякую, Софіє, що так швидко прийшла! – радісно посміхався бос. – Ти ж знаєш, що я мало що розумію на їх мові. Тому, будеш перекладати.

Я кивнула на знак згоди і ми почали спілкуватися. Мене дуже здивувало відношення містера Джонса до мене. Спочатку він говорив, що дуже сумував без мене, коли повернулася додому і навіть хотів знову мене викликати назад, говорив компліменти і я помітила, як його очі горіли поглядаючи на мене. Олег Борисович мало що розумів, тому я вирішила перекладати йому не все, лише те, що стосується роботи.

У такій неприродній для мене атмосфері було важко сконцентруватися, тому відпросилася. Зачинивши за собою двері кабінету, обперлася до стіни. Було побоювання зустрічі з Алексом, адже не знала як він відреагує на такі залицяння мого керівника. Пішла до туалету і трішки освіжилася, промокнувши обличчя холодною водою, поглянула в дзеркало і підправила макіяж. Хоч би все пройшло добре! Ця думка одразу ж підкралася до моєї голови. Відчуваю, що щось сьогодні станеться.

Через годину до офісу під’їхали представники іншої фірми. Алекс йшов останній, відстібаючи ґудзики на піджаку. Я в той час зайняла місце поруч із містером Джонсом для докладного перекладу. Коли всі представники ввійшли, одразу зачинилися двері і почалося обговорення угоди. Алекс сидів неподалік мене і я відчувала, що йому щось не подобається. Я знала точно, що саме! Це те, як на мене дивився містер Джонс. Думаю, більшу частину розмови він просто не слухав, адже змушував мене по кілька разів перекладати ті ж самі речення.

• Soffi! – взяв мене за руку. – You are so beautiful today!

Я зробила вигляд, що не почула його і швидко забрала руку. Алексу це не сподобалося, бо він одразу ж напружився, помітивши це.

Я далі перекладала умови угоди, ігноруючи його слова. Коли всі сторони угоди було заслухано, Олег Борисович підніс теки із текстом угоди до містера Джонса та Геннадія Петровича.

Геннадій Петрович швидко поставив свій підпис у відведеному місці, а містер Джонс не припиняв дивитися на мене.

• Ви така прекрасна, що зводите мене з розуму! – промовив і хотів поцілувати мою руку.

Тут Алекс не витримав.

• Містер Джонс, - промовив він на англійській мові. – Думаю, досить зваблювати Софію Володимирівну, а час підписати документи. Ви ж для цього приїхали в Україну?

Його англійська була неперевершена. Чоловік одразу ж зрозумів натяк і підписав папери, сердито поглянувши на Алекса.

Щоб якось розрядити атмосферу, слово взяв Олег Борисович.

• Всім дякую за такий вигідний контракт. Пропоную, сьогодні відмітити в офісі о 20.00. Ви ж не проти, панове? – поглянув він спочатку на містера Джонса, а потім на інших колег.

Геннадій Петрович погодився, а містер Джонс одразу  перевів свій погляд на мене.

• А Ви будете на цьому святі? – не зводив з мене погляд.
• Ще не знаю! – знітилася і опустила очі.
• Гадаю, Вам варто прийти! Чекатиму на Вас.

Алекс не витримав і вийшов з кабінету, грюкнувши дверима.

Містер Джонс зі своїми представниками також покинули кабінет, за ними Геннадій Петрович, а далі і я, залишивши Олега Борисовича на самоті.

Зачинивши за собою двері, одразу ж натрапила на сердитого Алекса, який чекав мене біля вікна.

• Софіє! – не міг вгамуватися він і розлючено дивився на мене. – Що він хотів з тебе? У тебе із ним були якісь стосунки?
• Алексе, любий, припини! – намагалася заспокоїти його. – Ніяких стосунків не було, я і сама не розумію, що з ним сталося.