16

На відміну від обіду, вечерю ми готували разом. Насмажили відбивних зі свинини, ніжне картопляне пюре і салат зі свіжих овочів. Мені дуже сподобалося з ним готувати, слухати його дотепні жарти, цікаві історії і відчувати його ніжні дотики. Найбільше сподобалося, коли я йому передавала якийсь предмет, наприклад подала ніж чи якісь овочі, він цілував мої руки, щоку, плече. Це було настільки приємно, що та дворічна розлука швидко забулася і я б сказала, що ми ніби і не розлучалися.

Одяг! Коли ми зайшли до однієї з кімнат (моєї на цей період), Алекс відчинив шафу і показав все те, що він купив. Я уважно все роздивилася: спортивний костюм, джинси, кілька кофтинок і навіть (стало від цього соромно) білизна. Я взяла один із комплектів і від сорому майже не згоріла.

• А це, - підняла бюсгалтер – навіщо? – щоки палахкотіли від такого сюрпризу.
• Це на всяк випадок! – обперся об косяк дверей. – Хоча б з розміром вгадав?

Я кивнула головою і посміхаючись закрила руками обличчя. Він спустився в низ, а я перевдягнувшись поспішила за ним. Тільки тоді ми це все приготували. Алекс за цей час, також перевдягнувся. Зняв одяг, в якому працював і одягнув білу футболку і потерті джинси. Футболка облягала його підкачане тіло і я мала змогу ще раз побачити цю красу, яка виднілася крізь тканину.

Ми за сервірували стіл і сіли вечеряти. Все було дуже смачним і ми задоволено посміхалися один до одного.

• Ми молодці! – промовила перша. – Я не знала, що ти так гарно вмієш готувати.
• Так. Ти ще багато чого про мене не знаєш! – підвів свій погляд на мене. – А цьому мене навчила мама. Тому, я неодноразово готував різні страви для них з татом, поки він був живий.

Він опустив голову. Я розуміла, що ця тема була для нього болючою.

• Алексе! – вирішила запитати. – А що сталося з твоїм татом? Ти про нього ніколи не розповідав. Тай – уважно поглянула на нього – ти і про маму мало що говорив.
• А тобі цікаво дізнатися щось про моїх батьків? – прискіпливо поглянув.
• Хотілося б дізнатися хоча б щось.
• Гаразд! – він відставив свою тарілку і склав руки на грудях. – Мій тато був військовим. Мотання по гарнізонам, згубно вплинули на його здоров’я. І він захворів на туберкульоз. Лікуватися не хотів, дуже сильно затягнув, тож помер від цієї хвороби. Ну, а далі я тобі вже розповідав. А мама була звичайною медсестрою. В лікарні і познайомилася з Олегом. От і все. Я задовольнив твою цікавість?
• В повній мірі! – суворо промовила.
• Мені також дуже цікаво дізнатися щось про твоїх маму і тата, як про потенційних тещу і тестя.

Я зиркнула на нього з – під лоба. Чому він вирішив, що може стати їх зятем, адже точно ще не відповіла чи хочу бути з ним.

• Мама – працює викладачем в коледжі, а тато – кандидат математичних наук. Ой! – зупинилася. – Мені немає що про них розповісти, звичайні нудні науковці, от і все.
• Чому ти так говориш? – не сподобалося йому те, про що сказала. – Дуже цікаві люди, розумні, обізнані і з ним є про що поговорити. Хотілося б з ним поближче познайомитися, хоча думаю твоя мама не дуже буде рада мене бачити.
• Ти забігаєш наперед, Алексе! – зупинила його роздуми. – Думаю, нам краще піти відпочивати.

Я встала з – за столу, але він мене зупинив.

• Софіє! – також підвівся. – Чи не відмовишся попити зі мною чаю на терасі? – своїм поглядом, він манив мене і я здалася.
• Буду не проти скласти тобі компанію.

Я вийшла на терасу, так як він цього побажав і присіла у крісло. На вулиці було вже темно, але це не заважало мені милуватися красою цього місця, адже навколо загорілися ліхтарі, маленькі краплинки, які були виставлені навколо альтанки і по всій довжині стежок, навіть тераса – була повністю обвішана ліхтариками, які створювали романтичну атмосферу. Я вдихала свіжий аромат квітів, які росли неподалік (матіоли, здається називаються) і мріяла. Алекс підійшов непомітно. Накрив мене теплим пледом і присів на сусідньому кріслі. Чай своїм приємним ароматом лоскотав носа і я вирішила спробувати його.

• У-у-у! – сьорбнула трішки і примружила очі від задоволення. – Дуже смачний! Відчуваю одразу ж запах кориці.
• Молодець! Думав не вгадаєш! – посміхнувся Алекс і також взяв свою чашку. – Я знав, що тобі сподобається, бо інакше не могло б і бути.
• Чому ти так думаєш? – здивувалася. – Можливо у мене алергія на корицю?
• Квіточко! – нахилився до мене. – Цього не може бути, дівчина у якої алергія на корицю, ніколи б до мене не підійшла, а тим більше не зустрічалася б зі мною. Повір мені.

Який ж він самовпевнений!

Ми пили чай і розмовляли на різні теми. Я багато чого нового дізналася про нього, що він любить слухати класичну музику, трішки грає на гітарі, а ще дуже любить справедливість і вірність.

Останнє мені дуже сподобалося, ненавиджу людей, які зраджують своїй половинці. Вони просто не уявляють, який біль спричиняють коханій чи коханому.

• А ти зраджував, коли перебував у стосунках? – поглянула на нього, в очікуванні відповіді.
• Один раз. – відповів і відвів погляд від мене. – Але, це була випадковість.
• Якщо зрадив один раз, будеш і надалі це робити! – холодно промовила, бо ця відповідь мені не дуже сподобалася. – Як ти можеш говорити, що любиш вірність, а сам зрадив?
• Тут зовсім інша ситуація, Софіє! – намагався виправдатися. – Розумієш, ми з дівчиною посварилися. Вона сама цього захотіла, от я і вирішив їй таким чином помститися. Хоча, я їй потім зізнався в цьому.
• І що вона? – хотілося дуже дізнатися її реакцію.
• Вона це нормально сприйняла. Потім, дізнався чому, бо сама неодноразово це робила.
• Вибач! – промовила, бо відчувала, що не потрібно було лізти в його минуле.
• Тобі я б ніколи не зрадив! – дивився на мене ніжним поглядом. – За ці два роки, поки ми не були разом, жодна жінка не зайняла твого місця у моєму серці.
• Дуже приємно це чути.