Алекс

Я мчав на шаленій швидкості. Машину заносило в різні боки, але мене це не бентежило. Я змушений був порвати з нею, бо так буде краще для неї самої. Серце з несамовитим болем нило в грудях, згадуючи її біль, яка виднілася на обличчі. Який же я мерзотник? Навіщо причинив їй страждання! Вона цього зовсім не заслуговувала.

Коли її батьки повернулися додому, я якраз був біля неї. Положивши Софію на диван, дістав з холодильника лід і приклав до рани. Радів лише від того, що вона не сильно вдарилася і на потилиці була лише невелика гематома. Тож, думаю лід допоможе її зняти.

• Що ти зробив з моєю дитиною? – вбігла її мама з криком і сльозами у будинок.

Я встав, не розуміючи її.

• Не треба робити вигляд невинного ягняти! – продовжувала. – Твій брат нам усе розповів. Навіщо, ти її вдарив? Не даремно твоя мама ненавиділа тебе!

Від цих слів мені стало дуже боляче.

• Вибачте, але я Вас не розумію! Я її не бив! – намагався заспокоїти.
• Скажи! Навіщо вона тобі? Софія ще така юна, а ти – дорослий чоловік. Залиш її, благаю і дай спокій. Бо інакше, будеш мати проблеми! – пригрозила мені.
• Але, я її кохаю! – поглянув на неї.
• Я тобі зрозуміло пояснила? – грізно подивилася на мене ще раз, коли присіла на диван. – Більше, щоб ноги твоєї тут не було!

Я більше нічого не хотів говорити. Взяв куртку і пішов. Її тато зупинив мене, коли я сідав до машини.

• Пане! – гукнув до мене. Я зупинився і зачекав його.
• Ви не ображайтеся на те, що сказала дружина. Але, якщо у Вас наміри щодо моєї доньки серйозні, боріться за неї, а якщо ж ні – краще відпустіть.
• Я, Вас зрозумів! До побачення!

Після його слів, я засумнівався в собі. Я  і  справді кохав, але боявся, що не зроблю щасливою, а навпаки занапащу її життя. Тож, вирішив вчинити так, як сказала її мама.

Коли при зустрічі говорив їй, що потрібно розійтися – в середині все пекло вогнем. Мозок розумів, що чиню правильно, але серце… воно виривалося назовні, зупиняючи мене. А цей дотик! Я вже хотів забрати свої слова, але що вирішено, то вирішено.

Тож, повертаючись додому хотів лише одного – напитися до безумства. Роздуми поглинули мене на стільки, що підвівши голову на дорогу, мало не потрапив в аварію. Різко вивернувши кермо автомобіля, загальмував і з’їхав на узбіччя. Мужчина із мерседеса підбіг до мене.

• Пане, пане! – закричав він заглядаючи в салон. – Ви як? Нормально?
• Так! – відповів важко дихаючи.
• Як ж ви так, не помітили вантажівку?
• Я і сам не розумію.
• Допомога не потрібна?

Я вийшов з машини і оглянув її. Ніби все ціле і я також.

• Дякую за турботу, але я сам.
• Тоді, бувайте!

Він поїхав, а я вперше за стільки часу, що за кермом відчув смак життя. Повернувшись до авто, повільно рушив і на такій швидкості дістався додому. Зайшов до квартири, зняв одяг і відкрив пляшку віски. Випивши один раз, налив ще і т.д. Не розумію, як у квартирі опинилася Мілана зі Стасом. Але, в той момент я був у такому стані, що вже нічого не розумів. Допивши ще одну склянку, просто вирубався.

Коли прокинувся, Мілана спала поряд зі мною. Я швидко її розбудив, не розуміючи, що вона тут робить.

• Доброго ранку, милий! – намагалася мене поцілувати.
• Ти, що тут робиш? – поглянув на неї.
• Ось скучила, так думаю провідаю тебе. Дякую за ніч, проведену разом.

Я не розумів, про що вона говорить. Відкинувши ковдру, стояв голий. Важко схопився за голову.

• Що з тобою, Алексе? – пригрілася біля мене. – Так, у нас був секс. Не в карти ж ми з тобою грали.
• Нічого не пам’ятаю! – схопився за голову.
• І не потрібно! – прошепотіла вона. – Я до ванної. Не бажаєш приєднатися?
• Дякую, але – ні!

Я впав на ліжко.

Ввечері вирішив набрати Софію, щоб дізнатися як вона, але моя дівчинка не відповідала. Завітав Стас.

• Що, братику, намагаєшся зв’язатися з Софією? – прискіпливо поглянув на мене.
• Тобі, яка різниця! – суворо відрізав. Після тієї бійки, я не хотів більше з ним розмовляти.
• А така, що ти більше її не побачиш – присів біля мене. – Пам’ятаєш, ти просив поїхати і забрати речі з будинку. Ось, я туди їздив і бачив її. Але, вона більше не захоче тебе бачити.
• Ти про що? – не зрозумів.
• Про те, що вона бачила фото, на яких ти з Міланою в ліжку.
• Що? – поглянув на нього. – Як?Навіщо ти?
• Так, брате. Ти зруйнував моє дитинство, а я твоє – майбутнє. Тому, ми квити.
• В якому розумінні? – не зрозумів. – Це Олег, зруйнував наше дитинство, я тут до чого.