Епілог

Я сиділа на задньому подвір'ї, на гойдалці та писала нову книгу. Вже пройшло два роки як я зустріла Павла. Навіть те, що ми жили величезною сім'єю, нам подобалося. Тож сьогодні я хотіла зробити чоловікові подарунок. Я подивилася на маленьку скриньку в якій лежав тест на вагітність. Так я скоро стану мамою для мене це нова ціль та радість! Так задумалась що не почула як підійшов коханий, він нахилився та поцілував мене у щоку.

-А я чекала на тебе. - сказала я переводячи погляд на Павла. Він посміхнувся. Та присів до мене, взявши мої ноги та поклав їх на себе. - Ти пам'ятаєш що сьогодні за день?

-Звісно, два роки пройшло, як ти втекла від мене. Як таке забути? - він посміхнувся, та почав лоскотати мені ноги.

-Хі хі... Досить! Я хочу зробити тобі подарунок! - та відала йому скриньку. Він подивився на мене, а потім відкрив її. Його обличчя стало блідим, і він спитав мене.

-Не вже, це те, про що я думаю! Я СКОРО СТАНУ БАТЬКОМ??? - спитав він.

-Так! - він схопив мене на руки та поцілував. 

-Тепер я буду носити тебе на руках! Де ви всі. Я скоро стану БАТЬКОМ! - і тут виходить вся родина. Свекруха питає.

-Чого так кричати, ми і так усе чули! Вітаємо! Ми дуже раді за вас. - обіймалися ми та плакали від щастя. Ми святкували три дні. Через пів року, я народила здорового хлопчика, так схожого на свого батька. Назвали ми його Ростислав! 

*** Дякую всім хто був зі мною. Це була моя перша книга.