11 глава

Вночі мені не спалося. Працювати бажання не було: слух у перевертнів чудовий, тож можу привернути до себе непотрібну увагу. День був насиченим: з мене вистачить.

Може, провітрювання кімнати допоможе?

Встала з ліжка, відкинувши ковдру убік і відчинила стулки вікна. Я вже збиралася повернутися в ліжко, як почула знайомий голос.

- Вона моя істина пара. Ти серйозно вважаєш, що я віддам тобі дівчину, як якусь річ? – я знайшла поглядом чоловіка.

Альфа вийшов на невелику веранду і розмовляв по телефоном. Сховалася за фіранку і почала прислухатися до його слів, зрідка поглядаючи у вікно на роздратованого чоловіка.

- Ще раз повторюю: ні, - жорстко гаркнув Альфа. – Мені начхати на ваші домовленості з її батьком. Засунь їх собі знаєш куди..?

Чоловік вирубив дзвінок і поклав телефон у кишеню своїх штанів. Практично не дихала, стежила кожним його рухом у світлі місяця.

Підслуховувати – це коли розмова не про тебе, правильно? А навіть якщо не так: виховання у мене не найкраще. Вчителі, знаєте, були відповідні. Навіть узяти, наприклад, батька: знайшов мені старого недожениха, ніби ми живемо не в двадцять першому столітті. Так, перевертні при владі. У стаях додатково діють інші закони… ось тільки мене вони ніяк не поширюються! Вовчицею я  не є, в стаї не живу, нікому нічого не винена... Я вільна дівчина, за яку намагаються щось там вирішити. Чи не порядок!

Задоволена тим, як Павло за мене заступався перед незнайомим чоловіком. Розуміючий, дбайливий, розважливий… а не тупий альфа-качок, як у моїх книгах. Потрібно терміново змінювати свої уявлення про головного героя-перевертня в романах! Тепер у тренді джентльмени!