10 глава

Коли Павло прийшов додому, він все-таки дав мені окрему кімнату. Але так як я вже виспалася, пішла пройтися. Мене наздогнав Павло.

-Чому ти пішла сама? - спитав він. Я трохи здивувалася, що він зі мною пішов.

-Я хотіла подивитися околиці. Ти був зайнятий, і я не захотіла тебе турбувати. - подивилася я на гарний ліс, він так навіював натхнення. 

-Ти мене не торбуєшь, я для тебе завжди час знайду!  Можу я взяти тебе за руку? - він простягнув свою руку, щоб взяти мою. І я наважилась. Я взялася за його руку. Стало приємно що він вирішив, приділити мені увагу. 

І тут він потягнув мене за руку, в обійми та власно поцілував. Я від такого напору мало не  впала. Але він тримав мене міцно. Поцілунок був гарячий, власним, та неймовірним... Ще ні разу мені так не цілували! І я розтанула і піддалася поцілунку. Він розірвав его так раптово. Але з обіймів не випустив.

-Вибач, мені важко зтримуватися. Я тебе кохаю і хочу щоб ти була не тільки моєю істиною парою, але і дружиною! Ти погодишся? - я не знаю що йому відповісти. Він мені подобається, але я не можу сказати що кохаю його. Мені завжди здавалося що кохання повинно з'являться трішки згодом.

-Я не якась монашка. Можу сказати що мені сподобався поцілунок... Але заміж, я подумаю!

Ми ще трохи погуляли, тільки тепер в обіймах. А потім пішли додому.

За роботу я сіла на заході сонця. Спати не хотілося від слова "зовсім", адже я гарненько подрімала вдень. І взагалі, ніч – не лише друг молоді, а й найкращий час для творчості!

Натхнення було так багато, що я написала сім голів поспіль! Цілих сім... Я завжди пишу запоями, але такого в мене не було давно. Обкладинка була практично готова. Ось тільки місце, виділене під назвою, було порожнім. Своє творіння я вирішила назвати пізніше.

Перший порив був викласти перші розділи прямо зараз. Ось так мене дуже швидко розкриють, а я цього не хочу. Ось повернуся до своєї орендованої квартирки через два тижні і почну продаж. А поки що обмежуся оголошенням дати виходу нової книги.

Вирішила зробити перерву та піти поїсти  перед сном. Тільки я спустилася сходами, як мене мало не збила Даша, молодша сестра Альфи. З диким криком вона вибігла з дому, не помічаючи нічого довкола. Я відразу поспішила за нею. Мало, що сталося.

- Аміна Грей випускає нову книгу за два тижні! – радісно кричала вона. - Уявляєте!? Нова книга!

Я повільно йшла за нею і дивувалась її реакції. Невже моя сестра так само зараз стрибає від щастя?

- І про що цього разу? - Посміхнувся Павло, дивлячись при цьому невідривно на мене.

Під поглядом перевертня я почувала себе незатишно. Та ще й підозри, що він міг мене розкрити, впевненості не надавали. Навмисно вирішила вдати, що зацікавлена ​​чимось іншим. Ліс? Так, дуже гарний. Вогнища створюють свою особливу атмосферу. Потрібно обов'язково додати до майбутньої книги. Свіже повітря і ціла стає оборотнів навколо, що снують туди-сюди.

- Про письменницю та перевертня! - Розповідала вона сім'ї. Непомітно навколо неї став збиратися цілий натовп дівчат. – Написано, що «книга ґрунтується на реальних подіях». Я в шоці!

- Виходить, що Аміна одружена з перевертням! Так? Інакше звідки б цим подіям взятися? - Зробила припущення одна з вовчиць.

- Я хотіла б собі таку сестру… - сказала інша.

А що я? Стою, дихаю через раз і слухаю кожного їхнього слова. Цікаво ж, що вони ще про мене придумають.

- Вони завжди такі..? – я замислилась, підбираючи потрібне слово. Павло обійняв мене за плече, привертаючи до себе.

- Божевільні? - Легкий сміх. – Буває. Усі вже звикли.

- Просто… як можна так фанатіти від чогось? Це ж лише книги… - щиро не розуміла я, та простять мене мої ж романи.

- Для когось просто книги, а для когось місце, де можна забути та відпочити від реалій життя. Місце, де завжди є щасливий фінал.

- Юля, ти чула? - Сестра Павла підлетіла до мене з телефоном в руках, де було відкрито написане мною оголошення.

- Чула. Ти мене мало з ніг не збила, - по-доброму сказала я і взяла телефон із її рук.

- Ой, то була ти? Пробач, - щенячий погляд і вона прощена. – Я про все забула, коли сповіщення прийшло.

- Буває, - по-доброму сказала я. - Сама часом захоплююсь і забуваю про все на світі.

Це були слова про натхнення, яке здатне накрити з головою в самий невідповідний момент. Ще одна причина, через яку я пішла з дому – це відсутність можливості спокійно працювати. Постійний стукіт клавіш на клавіатурі дратував домочадців. Ще я могла спалитись, якщо випадково залишу не ту вкладку чи файл відкритими, і хтось побачить. Конспірація – складна річ. Я вже знаю.