5 глава

- Ну, дякую, що провів, - Я навмисне тягнула час. – Доброї ночі.

Вирішила зачинити двері перед його носом і не вийшло! Двері не рухалися в жодну зі сторін. Подивилася, а то він її за ручку одним пальчиком тримає!

- Ти ж  розумієшь що я не жартував, я залишусь або в квартирі, чи на лавці. Тиж не примусиш свого майбутнього чоловіка спати на лавці, правда? - І впевнений, гад, що не примушу.

- Ну, чому на лавці? Там дядько Васько зазвичай спить. Це його місце. Тобі, як хорошому песику, килимок можу виділити, - Я вже не знала, як треба вразити, щоб він пішов. Що зробити такого, щоб Павло, психанув та залишив мене одну? Навіть ляпас пробачив… Та він самий спокійний перевертень, якого я коли-небудь бачила!

- То значить? - Я і оком моргнути не встигла, як він акуратно відсунув мене вбік і увійшов до квартири. Та ще й дверцята за собою зачинив. - Чаєм пригостиш?

- Чаєм? – Перепитала я.

- Вода, заварка, цукор… - Підказав мені чоловік і почав роззуватися.

- Дуже смішно, - Я скинула туфлі і попрямувала прямо на кухню. Чай, так чай… У мене є і що міцніше, але бажання гостя – закон.

Той пішов за мною. Почулося клацання. Невже світло вимкнул?

- Чим ти займаєшся по життю? - Поцікавився чоловік і сів за барну стійку на кухні. На тлі моєї маленької квартирки він виглядав дуже безглуздо. Такий великий, накачений, солідний чоловік на тлі рожевих шпалер.

Скептично глянула на нього і підняла одну брову.

- Може, ще про погоду поговоримо? - Виразила я. – Ну, працюю в інтернеті, – Сказала я невпевнено, адже це не зовсім так. Але принаймні це пояснить те, чому я стільки часу проводжу за ноутбуком і постійно щось строчу. Коли Настя, кілька разів ночувала, вона навіть і подумати не могла, що буквально при ній створюється черговий шедевр. Саме так називали мої книги у видавництві. Для сестри моя робота – нудьга смертна.

- А ти не думала про університет? Коледжі? Я можу допомогти зі вступом, – Поцікавився чоловік, коли я розливала чай. Не промовивши жодного слова, поставила перед ним кухлі, печиво з цукерками, і сіла навпроти. Ось тільки після почала говорити.

- Я покинула університет на третьому курсі, - Все ж таки вирішила поділитися я з ним. Все одно дізнається. – І про яке навчання йдеться? Ти сказав усім, що я твоя істинна пара та майбутня дружина. А як же сидіти вдома та народжувати спадкоємців?

Перевертень насупився.

- Щось мені підказує, що ти не сидітимеш удома і вишиватиме хрестиком, - Чоловік відпив гарячий напій. - Я хочу, щоб ти не замикала себе в чотирьох стінах, а розвивалася і знайшла заняття до душі. Мені потрібно, щоб ти як мінімум звикла до мене, а не зненавиділа всім серцем.

- Ви ж не думаєте, що я поїду до Північної зграї? – Я навіть голову трохи набік схилила, спостерігаючи за його реакцією.

– Можемо перейти на «ти». І так, я так думаю, - Павло замовк буквально на кілька хвилин, даючи мені переварити інформацію. – Я – Альфа, найсильніший перевертень у моїй зграї і не останнє обличчя тут. Про вплив та можливості я тобі розповідати не буду… Ти й сама чудово розумієш, у чиїх руках опинилася.

- А якщо я не погоджусь? - Не заспокоювалась я. Хочу знати усі шляхи розвитку подій!

- Погано, - Зітхнув Павло. – Я без тебе довго не зможу, тож повернуся. Дуже злим та емоційно не стабільним. Хоча, якщо ти ще не помітила, я цілком здатний контролювати себе. Твою ляпас я залишив безкарною, але лише тому, що ти моя істинна пара. Якби ця зробила інша людська дівчина чи вовчиця, вона б так просто не відбулася. Жінок я не б'ю, але покарати можу.

- У клубі ви були не схожі на людину, що контролює свій стан, - Все ж таки зважилася вимовити я.

М'язи перевертня напружилися, рельєф став більш окресленим. Скільки ж сили у його людській оболонці?

- Я не потерплю, щоб поряд з тобою були чоловіки. Я здатний пробачити багато, але зраду… ніколи!

Власник ... Що ж, я теж ненавиджу ділитися! Хоч у чомусь наші думки сходяться.

- Не розумію ... Як ви взагалі дізналися, що я твоя істина пара?

- Спочатку мене привабило те,  як ти відшила перевертня. Запах я відчув пізніше, коли сконцентрувався саме на тобі, - Я помітила, як Альфа втягує повітря. Цікаво, наскільки гарний їхній нюх, як усі кажуть? – Всі вовчиці тьмяніють на тлі істиної пари, аромат одразу виділяється серед інших.

- До речі про вовчиці, - Я зробила багатозначну паузу. - Якщо я і погоджуся поїхати з вами, я не потерплю інших жінок.

- Майбутню свекруху тобі доведеться зазнати... І мою сестру. Сім'я Альфи завжди живе в одному будинку і тримається разом, - Помітивши моє здивування, він додав: - Не хвилюйся, будинок великий. Ви практично не перетинатиметеся.

- Ти чудово зрозумів, про що я, - Його спроба змінити тему не вдалася.

- Не хвилюйся, люба, мій вовк з учорашнього дня хоче лише одну дівчину... і це ти.