2 глава

             Увечері наступного дня я активно збиралася на черговий прийом, який влаштовував батько. Дочкою голови людей Південно-західних територій бути не просто, але я особливо не морочуся. Благополучно прогулюю всі заходи, так як не бажаю мати нічого спільного з перевертнями. Навіть рідного батька.

         А якщо бути зовсім відвертою, то я відреклася від сім'ї. Того дня, коли кинула навчання в університеті заради творчості. Багатьом не зрозуміти мого пориву. Та й нехай! 

    Поступила  я туди, куди мене влаштували батьки, на спеціальність яку хотіли батьки і взагалі... Жила так як хотіли вони. Рівно до того часу, поки не забрала документи з вузу, зібрала свої речі і не попрощалася з сім'єю. Батьки були не раді, але прийняли мій вибір. Тому вже півтора року, живу окремо і не разу не пошкодувала. 

    В цей  момент я заробляю не менше за батька, тому проблем з фінансами у мене не виникло. Та й що письменнику для щастя потрібне? Ноутбук, бажано робочий безлімітний інтернет на високій швидкості та натхнення.

    В ось останнього в мене взагалі навалом. Книги вигадую так швидко, що пальці не встигають записувати. І це при тому, що друкую сліпим способом.

   Квартиру я винаймаю, грошей від продажу книг мені вистачає. Так як я сиджу більше вдома, в мене гардероб скромний. За винятком кількох суконь, одну з яких і довелося одягнути. Ніжна тканина кремової сукні дорого виблискувала, привертаючи увагу. Декольте було невеликим, але все виправляла відкрита спина.

     Це перший прийом, на який мене благав піти батько. Він уперше попросив, я не змогла відмовитись! Але тільки зараз розумію, що не знаю чим він займається... Моя сім'я для мене - незвідана безодня, як і я для них. Адже вони вважають, що я просто фрілансер. Ні слово про книжки та творчість!

    - Ваше ім'я – Запитали мене при вході до ресторану. Ще так зло глянув! Налякати хоче?

     - Юлія Ігорівна Зайцева – Самовпевнено посміхнулася я. 

     - Зайцева? Покажіть, будь ласка, паспорт. - Не повірив охоронець.Починаю діставати паспорт, як чую...

    - Юля! - Радісний голос сестри, яка прибігла обійматися. - Батько вже хотів посилати за тобою супровід.

     Настя провела мене всередину під здивованого охоронця.

    - До чого така обов'язковість? - Застогнала я, знімаючи з себе холодне обличчя.

     - Так сьогодні ввечері приїжджають важливі гості - Розповідала сестра. Вона так швидко йшла, що я не встигала!

     - Яка честь ... - Вразилась я, закочуючи очі. На відміну від мене, сестрі подобалося все, що  пов'язано з перевертнями! А ще вона найбільша шанувальниця моєї творчості і намагаються знайти загадкову "Аміну Грей". Але вони ніколи не знайдуть мене , бо я працюю інкогніто.

    - Батько каже, що твоя присутність потрібна для зграї. Мовляв, тобі вже двадцять один, а жоден з перевертнів тебе не бачив, - Та тихенько добавила. - І має намір видати тебе заміж.

    - Доброго вечора, - Офіційно привіталися я з батьками. Побачивши їх я була рада. Ось тільки слова сестри згадалися.

     - Ми вже думали, що ти не приїдеш. – Усміхнувся батько. На його слова я нічого не відповіла. -  Настя, будь із сестрою, а то ще втече.

      - Добре, тату, - Батьки залишили нас наодинці за столиком, де стояли келихи з шампанським. Я схопила один та відпила половину.  -  Ти читала, новий роман "Аміни Грей"?

     - Звісно, ти скинула мені посилання майже десять разів. 

      - Такий шедевр можна і більше! - Сказала та, і схилилася до мене. - Хочеш дізнатися про останні плітки? 

      Я кивнула в згоді.

      - Бачишь, того гарного та накачаного чоловіка,  в піджаку? 

     - Вони всі в піджаках!- Я не розуміла на кого вона показує.

      - Бачиш він ще такий широкоплечий... Офіціантка біля нього крутиться. Він Альфа Південної зграї.- Мрійливо відповіла вона.

     - І що з ним?

Блін вміє сестра заінтригувати! Тепер і мені цікаво.

       - Кажуть, він нещодавно зустрів свою істину пару.

       - Ну, зустріл та зустріл. Мінус ще один вільний чоловік. Що в цьому такого?

        -  В те що вона від нього втекла! -  Посміхається вона. - Ось знайде він її і покарає...

Вона знову перечитала моїх романів?

Мабуть він відчув що на нього дивляться, та повернувся почав розглядати зал. Я відвернулася до столика з шампанським, та забула як треба дихати.

Це той самий Альфа від якого я втекла.