1.10 Ще одне свідчення

Ще одним важливим свідченням відсутності єдиного пантеону є календар. Так, коли називають 12 богів-олімпійців, одразу ж роблять висновок, що це було пов'язано з 12 місячними періодами на рік. Але тут кумедно ось що: у греків не було прив'язки місяців до конкретних богів, як у римлян, але ще й календарі були різними для різних полісів, починалися в різний час, і боги, свята яким проводилися в якісь із місяців, у всіх у них були також різні! А якщо подивитися на свята в конкретному полісі, то деяких богів шанували помітно більше, однакового вшанування ніби й немає.

Звісно ж, календарі більше потрібні тим, хто залежить від природних циклів — землеробам, і відповідних богів потрібно було шанувати більше. Тих, хто відповідав за воду, світло, погоду, родючість. Допустимо, бога-коваля чи бога війни тут виділяти не було потреби. Але ж деякі боги й відповідали, схоже, за одне й те саме! Чому б не обирати в такому разі того, хто був саме нашим покровителем?
Давайте ж подивимося, що з себе являв Пантеон в Олімпії, де проводилися панеллінські ігри. Там шість подвійних вівтарів, присвячених 12 божествам. Подивимося ж ці пари: Зевс і Посейдон, Гера й Афіна, Аполлон і Харити! (це богині витонченості та радості), Діоніс і Локсій (Локсій — якийсь віщун Аполлона), Алфей і Кронос (бог місцевої річки, на якій стояла Олімпія, та батько Зевса, який мав тут священний пагорб), Гермес і Геракл (перший як покровитель атлетів, а другий як засновник Олімпійських ігор, між іншим, смертний).
Афіни: Зевс, Гера, Посейдон, Деметра, Афіна, Аполлон, Артеміда, Арес, Афродіта, Гефест, Гермес, Діоніс.
Кносс на Криті: Зевс Критський (Велхан, молодий бог рослинності), Гера, Посейдон, Афіна, Аполлон, Брітомартіс (давня крітська богиня лісів і тенет), Афродіта, Гермес, Арес, Гефест, Деметра, Плутос (бог багатства, син Деметри, народжений на Криті).
Спарта: Зевс, Гера, Посейдон, Афіна (Афіна Міднодомна — захисниця фортець), Аполлон Карнейський (бог отар), Артеміда Ортія (жорстока богиня, біля вівтаря якої шмагали спартанських хлопчиків), Арес, Геракл (як предок царів), Кастор, Полідевк (брати Діоскури, міфічні захисники спартанської армії, які йшли з нею в бій), Гермес і Фобос (бог страху).
Фіви: Зевс, Гера (яку не любили, оскільки вона знищила фіванську царівну Семелу), Посейдон, Діоніс (головний бог Фів, син фіванської царівни Семели), Арес (у Фівах був богом-предком, батьком Гармонії), Афродіта (шанувалася разом із Аресом як мати Гармонії, покровительки міста), Афіна Онака (місцева іпостась Афіни, допомогла Кадму закласти фіванський Акрополь), Аполлон (Ісменій — віщун), Артеміда, Гермес, Геракл (народився саме у Фівах), Деметра Фесмофора (якій Кадм, за легендою, збудував перший у Греції храм на знак вдячності).
І ще один поліс, який вважав свої культи древнішими за афінські, це Аргос: Гера (абсолютна глава пантеону, була тут важливішою за Зевса, грандіозний храм (Герайон) був релігійним серцем усього регіону, а роки вели за іменами(!) її жриць), Зевс Ларісський, Посейдон Профліст (Затоплювач, з яким Гера(!) судилася за владу над Арголідою, у гніві висушив усі річки Аргоса), Аполлон Лікейський (найдавніший культ Аргоса, шанувався як бог-вовк, захисник отар), Артеміда, Афіна Гострозора (цей храм в Аргосі заснував Діомед), Афродіта, Гермес, Деметра, Арес (його культ був дуже сильним, йому молилися про військову доблесть проти Спарти), Персей (засновник Мікен і великий предок аргоських царів), Діоніс (унікальний міф про те, як воював із царем Персеєм).
Цікаво також подивитися на малоазійський берег, згадаємо богів Іонійського союзу (Мілет, Паніоній): Посейдон Геліконський (верховний бог союзу), Зевс Стратій (не як громовержець, а у східній появі та ще й із лабрісом у руках), Аполлон Дельфіній (головний бог Мілета, покровитель навігації, колонізації та моряків), Артеміда Ефеська (багатогруда східна богиня-мати, що дарує родючість усьому живому), Афіна (Ассирія або Поліада — захисниця міських мурів), Афродіта Мілітія (покровителька мореплавців і портів), Гермес (бог торгівлі), Діоніс (бог виноробства), Деметра Карпофорос (Родюча), Геката (давня карійська богиня магії, чаклунства та перехресть), Рома або царі-предки, Геракл.

То про який пантеон потрібно говорити, якщо він не лише відрізнявся, але навіть верховний, найшанованіший бог у ньому був різним? Подивіться самі: з семи полісів лише Афіни дають той самий підручниковий образ із Зевсом на чолі — той, який ми звикли вважати "грецьким пантеоном". У решти він або зміщений (Гера в Аргосі, Посейдон в Іонії), або підмінений — той самий "Зевс" на Криті виявляється зовсім іншим богом під знайомим іменем. Досить просто зіставити ці списки поруч, без жодних археологічних розкопок чи лінгвістики, щоб побачити: єдиної ієрархії не було — вона є артефактом того, хто саме записав канон і чий поліс став для нас "нормою".
І якщо подивитися не просто на перелік імен, а на те, кому реально приносили щорічні жертви й влаштовували свята — картина стає ще яскравішою.
У Спарті державний календар тримався не на Зевсі, а на Аполлоні: дев'ятиденні Карнеї на його честь зупиняли навіть військові походи (саме через це спартанці якось спізнилися до Марафону), плюс Гіакінтії та Гімнопедії — теж його свята. Зевс тут лишався переважно предком у царській генеалогії, а не адресатом щорічного культу. Артеміда Ортія при цьому мала окремий, доволі жорстокий культ із ритуальним бичуванням хлопчиків — і саме вона, а не Гера, була головною богинею жіночого пантеону міста.
В Аргосі — дзеркальна ситуація. Тут рік узагалі починався зі свята Гери, Гереї, ним відкривався календар, а роки рахували за іменами її жриць. Гера мала тут статус, який в інших полісах діставався Зевсу — абсолютної глави культу, підтвердженого не лише міфом, а й реальним літочисленням.
В Іонійському союзі дванадцять малоазійських міст об'єднував не спільний список богів, а один культ — Посейдона Геліконського, святилище якого стояло на горі Мікале. Але це працювало тільки на рівні союзу, усередині кожне місто мало власного "справжнього" бога — Артеміду в Ефесі (ту саму багатогруду, східну), Аполлона з оракулом у Мілеті, Геру на Самосі.
Найцікавіший випадок — Фіви, єдине місто зі списку, де на вершині стояли двоє одразу, і обидва — не для просто так. Діоніс тут не гість і не маргінал, як у решті Греції, а буквально мешканець: народився в Кадмовому місті, мав власний храм (Діоніс Лісій) і раз на три роки містерії. А поруч — Аполлон Ісменій із власним оракулом при храмі, який відкрито конкурував із Дельфами. Два потужних, живих культи в одному полісі — і жоден з них не Зевс.
А на Криті різниця між іменем і суттю видно найгостріше. Велхан — не просто локальний епітет громовержця, а зовсім інший бог: юний, безбородий, син і водночас чоловік Великої Богині-матері, пов'язаний із деревом і півнем, а не з блискавкою. І це не здогадка чи "письменницька вільність" — критський місяць Велханіос та свято Велханія засвідчені написами в Гортині й Літтосі аж до елліністичної доби, тобто культ проіснував окремо від "класичного" Зевса щонайменше тисячу років.