Розділ 1. Подорож у невідоме

#Відлуння брехні: Міф про Ресилію#
Уривок з книги "Міфи старої Землі"( 2150 року випуску, автор приховує своє ім'я)

Планета Ресилія, так ми звикли називати нашу планету, але 50 років тому, тодішні мешканці планети "Земля" розгорнули великий скандал в мережі під назвою "Інтернет" (що дало поштовх для зміни в майбутньому назви планети на Ресилія, яку ми маємо до зараз). Почали виникати сумніви щодо назви землі, на якій вони проживають.
Думаю, правильніше сказати, що це було повною нісенітницею. Справді, якщо зараз дивитися на це, так і на інші конфлікти, які вже пройшли або були в минулому, буде здаватися, що це смішний проміжок нашої історії, становлення до життя, "де всі будуть щасливі".
Якщо коротко, весь народ "Землі" піддався провокації астрономів, які почали розпускати чутки про те, що знайшли печеру, що знаходиться в Атлантичному океані. Там, на камені, чітко написано на протокельтському діалекті речення: "Наші батьки, наші пращури, сказали нам, що земля, на якій ми стоїмо, називається Ресилія...". І щось там далі...

Правда чи ні, думати кожному потрібно самому. Нажаль, зараз не можна чітко говорити, що це все брехня, бо назва нашої планети стала священним символом колонізації планет. Та мало кому цікаво спробувати знайти щось цікаве або навіть помилки. В цій начебто "підтвердженій" історії, написом на камені, який під морем якимось чином зберіг чіткий напис букв, написаним досить на популярній мові тих часів.

Багато чорних плям на білому полотні, тобі не здається. Напевно, якщо ти дочитав до цього місця, ти дуже дивна людина, зі своїми поглядами на це життя. Я впевнений що наступна книга дасть тобі на деякі відповіді до виникнення того, що ми зараз маємо.

#Загублена цивілізація Ресилії: правда чи вигадка?#
Вибач, але я не маю відповідей, на які ти сподівався. Хоча я й намагався їх знайти, але натрапив лише на одну історію. Цю історію опублікував Майкл Девіс - журналіст, який єдиний з команди, що вивчала ту печеру, розповів про це. Ось скорочений уривок його розповіді:

- Після того, як я прочитав про ту таємничу, наче з іншого світу, печеру в глибинах Атлантичного океану і загадковий напис на камені, який кидав виклик усталеним поглядам на саму історію, я гeть не міг заспокоїтися.

Вогонь невгамовного бажання розкрити цю таємницю. Я гарячково почав із ретельного, наче під мікроскопом, вивчення усіх доступних крихіток інформації. Переглядав, немов наліпки, статті про дослідження Атлантиди, поринав у вир протокельтських діалектів, будь-які дрібниці, які могли б пролити світло на цю історію.

І от, з плином часу, мої наполегливі зусилля принесли плоди - декілька цікавих фактів.
По-перше, виявилося, що та загадкова печера з уривку справді існує в реальності! Вона знаходиться на дні океану, ледь не впритул до Азорських островів. Проте...діставатися до неї виявилося вельми непросто через вкрай складні умови занурення.
По-друге, я наштовхнувся на записи про експедицію, яку провели в 22 столітті для дослідження цієї печери. І ця відважна команда зробила неймовірне відкриття - їм вдалося виявити й інші написи на камені! Написи, що недвозначно свідчили про існування колись на нашій Землі розвиненої цивілізації, знання якої були трагічно втрачені в пилу століть.

Ці сенсаційні відкриття розпалили вогник моєї цікавості до яскравого вогнища! Я вирішив - будь-що-будь, але я маю сам організувати експедицію до тієї печери. Побачити на власні очі ті таємничі написи і спробувати, нарешті, розгадати загадку Ресилії!

Я гарячково взявся за справу, закликавши на допомогу команду однодумців. Ми стартували підготовку, яка забрала в нас кілька невгамовних років - розробка плану, збір необхідного спорядження і, о жахи, клопоти з безліччю дозволів на дослідження.

Нарешті, омріяний день настав - ми вирушили у путь! Хоча дорога була довгою і сповненою небезпек, ми були тверді, мов алмази. І ось вона - мета нашої мандрівки! Ми досягли печери і почали занурення в глибини.

Підводний світ просто вражав свєю красою і велич'ю, він був по-справжньому незбагненним! Ми пропливали поруч із дивовижними, барвистими коралами і химерними печерами, де, мабуть, мешкали незвичайні створіння.
І от воно - місце, де був закарбований той самий напис! Справді висічений на гігантському камінному валуні і викладений протокельтським діалектом.

Із тремтінням у серці я взявся читати текст. Він розповідав епохальну історію Ресилії - про її велично-розкішні міста і високорозвинену культуру. Та, що найголовніше, - у написі йшлося про те, що ця велична цивілізація загинула внаслідок жахливої катастрофи, яка повністю змінила обличчя планети!

Це відкриття стало для нас усіх епохальною сенсацією! Ми зрозуміли - ми знайшли ключ, розкрили таїну Ресилії!  Скільки запитань відкривалося тепер переді мною? Чому така розквітла цивілізація зникла? Що сталося під час тієї катастрофи? Чи не станемо ми жертвами подібної катастрофи? О, яка безодня непізнаного відкривалася переді мною!

Можливо, це не виглядає так для тебе, але я не дуже вірю в це. Історія дійсно має свою красу, і в деяких моментах навіть виглядає реалістично. Але є одне "але": Майкла Девіса не існує. Можливо, я погано шукав, але мені страшно копати глибше в цю подію.
Вже є люди, які постраждали від своїх думок або розслідувань.

На жаль, у мене немає більше інформації, але я сподіваюся, що ти зможеш розгадати цю загадку. Знай: "Тільки сміливці, готові ризикувати життям, можуть відкрити таємниці буття. Адже те, що вони шукають, лежить за межами звичайного життя".

#Подорож у невідоме#
Напевно черга прийшла і до мене. Я – Джеймс Нельсон, 15-річний хлопець з міста Вортексіум, країни Енергіум. Не знаю навіщо вам ця інформація, всерівно. Нещодавно на уроці історії я натрапив на таємницю, яка змусила мене засумніватися у всьому, що я знаю.

Тема уроку – "Ресилія 2155 рік: початок першої колонізації планети Проксима Центаври". Здавалося б, нудно, але раптом я усвідомив, що 2155 рік – це також рік перейменування нашої планети! Як таке можна пропустити? З першого погляду, ну і що? Але погодьтеся, це не просто подія, яку можна пропустити або забути.