Міфи проти легенд

Сатир зблиснув рисками червоних очей, надійно фіксуючи шолом увінчаний закрученими рогами. Подих вітру сколихнув жмуток чорних дротів, що захиталися в такт раптовому пориву.

На металевій броні, хитросплетінням вен розійшлися прозорі гнучкі патрубки, якими мірно розтікалася в'язка блакитна рідина. 

Востаннє перевіривши шланг, що тягнувся до кисневого балона, Сатир міцними залізними ратицями затанцював на місці готуючись до майбутнього двобою.

У верхньому лівому куті площі, завмер чоловік в довгому чорному плащі з піднятим коміром. Знайомий помах невидимої долоні сколихнув повітря, гайнувши коротким волоссям Дракули. З кам'яної бруківки раптово почав здійматися холодний туман, насичуючи вампіра невідомою до часу силою.

На протилежному кінці площі, запирхали широчезні крила, всіяні сріблястим залізним пір'ям. Гарпія на кілька сантиметрів піднялася над землею, скануючи простір скляним поглядом глибоких темних очей. 

Широкий шлейф, що виходив з потилиці, губився поміж лабіринтів товстих дротів, які дивним павутиння заховалися під її захисними обладунками.

В останньому з вільних кутів площі зачаївся таємничий чоловік. Довге сіре пальто, що їх носили в Лондоні ще два сторіччя тому у поєднанні з капелюхом-циліндром, надавало своєму власникові особливої загадковості. В долоні Джека Різника несподівано зблиснув довгий ніж з руків'ям у формі масивного кастета.

Дивна четвірка одночасно поглянула вгору, зачувши несподіваний грім невідомої мови, який закликав до початку двобою, вкриваючи собою темну площу.

Голоси вщухли й Граф Дракула несподівано спрямував долоні у бік Сатира, випустивши до нього стрімку хмару крижаного холоду. Діставшись опонента, загадкова хмарина за лічені секунди вкрила собою залізну броню, змушуючи рогатого німо спостерігати, як його обладунками розходиться тонкий шар криги.

Дракула своєю чергою перекинувся на чорного кажана і впевнено рушив до протилежного боку невідомої площі. Гарпія ж тим часом розірвала тишу пронизливим криком, також поволі розпочинаючи свій політ. Джек Різник, затуляючи долонями вуха від жахливого звуку та перемагаючи раптовий головний біль, розчинився у вечірній імлі.

Сатир відпрацьованим рухом підхопив кухоль, що висів на поясі й зірвавши кришку, швидко влив його вміст до отвору в шоломі. Патрубками вен міфічного робота наразі мандрувала нова рідина, що надала штучній крові Сатира більш насиченого кольору. Шар льоду, як і не потрібний нині кубок впав додолу. Присадка вступила у дію, надаючи своєму власникові ще більшої сили. 

Аби дістатися Сатира, граф вампірів, що наразі знов набув людської подоби мав здійснити ще один політ, але не встиг. Джек Різник, що неначе примара, виник за його спиною, вправним рухом завдав свого удару, змусивши супротивника застигнути на бруківці.

Неймовірний політ Гарпії добігав кінця, адже обраний за ціль Сатир знаходився на відстані кількох змахів могутніх крил. Холодний вітер роздмухував довге волосся химерної жінки, що здавалося лише своїм виглядом ладна була примусити зупинитись людське серце. Втім звичайних людей на площі не було, тож діяти крилата мала геть інакше.

Відчайдушна спроба Гарпії зачепитись кігтями за мереживо вен Сатира, зазнала невдачі. Опонент в останню мить встиг уникнути атаки, й перехопивши у повітрі темноволосу пані, з силою жбурнув її на землю. Потужний удар Сатира розсік обличчя Гарпії, частково відкривши світові блискучі пластини, що ховалися під шаром білосніжної штучної шкіри.

Наступної миті, рогатий вправно застрибнув за спину жінки, майстерно вириваючи шлейф з потилиці супротивниці, змусивши очі Гарпії згаснути. Присівши біля нерухомого крилатого тіла, Сатир не зчувся, як його шоломом пробіг потужний електричний розряд.

Підступний Джек Різник, що знову виник нізвідки, затис приховану на руків'ї ножа клавішу, додатково підсиливши кастет. Холодна зброя, що її стискав у захисній рукавиці Джек, навряд спромоглася б завдати пошкоджень броні Сатира, тож Різник відчайдушно застрибнув на спину ворога, намагаючись перерізати кисневий шланг.

Прорізами очей промайнув червоний вогник й витримавши секундну паузу, Сатир різко відкинув голову назад, поціливши закрученими рогами в обличчя Різника. 

Скинувши з себе ослаблого візаві, Сатир у вправному розвороті поцілив ратицею в груди Джека, змусивши останнього розпластатись на бруківці.

Несподіваний вітер, що з шаленою силою пронісся бруківкою, відніс капелюх Різника на протилежний бік площі. Сатир підняв голову, зачувши давно знайомі, втім й досі незрозумілі йому голоси. Щільна бруківка почала розходитися, затягуючи у темне провалля всіх учасників незвичної битви.

— Хлопчики! Я несу обід! — пронісся кімнатою приємний жіночий голос.

— Мерщій перевертайте на інший бік! Зараз швиденько перехопимо й розіграємо нову партію! — залунав юнацький альт. 

Четвірка хлопчаків-однокласників квапливо пробирала місце на столі, заразом перевертаючи ігрове поле.

— А можна цього разу я за Дракулу? — залунало щире прохання адресоване власнику кімнати.

— Ну звісно, друже! Розставляємо фігури!