Глава 4. Правила

Глава 4. Правила

“У світі немає правил для слабких, і лише ті, хто розуміє гру, можуть вижити.”

Після тривалих обговорень, перевірки спорядження та планування маршруту, лобі наповнилося гулом очікування. Джон і його нова команда — Бен і Ліна — стояли трохи осторонь, намагаючись оцінити навколишніх: всі були напружені, хтось шепотів, хтось грав з ножами, хтось мовчав, втупившись у землю.

І раптом на сцену, яка стояла в центрі взлетної смуги, вийшли двоє чоловіків в чорному, з автоматами на плечах. Їхні обличчя залишалися непомітними за темними окулярами, а рухи були впевнені та безжальні. Атмосфера миттєво змінилася: напруга наросла, як натягнутий струна.

В центрі сцени з’явився ведучий гри. Він був у строгому костюмі, невелика усмішка грала на губах, а погляд був холодним, уважним, що пронизував кожного гравця. Він підняв руку і голосно промовив:

— Доброго дня, учасники. Ласкаво просимо до гри. Тут вас сто — сто людей, кожен з вас — боржник, кожен має проблеми, які не зміг вирішити звичайним шляхом. І ми тут, щоб допомогти вам… повернути борги.

Джон відчув, як серце калатало швидше. Він дивився на чоловіка, на автоматників, на натовп — усі сто людей з напругою слухали, не зводячи очей з сцени.

— Кожен гравець може обрати — грати самостійно чи об’єднатися у команди. Виграш отримує той, хто виживе, або команда, яка залишиться останньою на карті. Приз — сто мільйонів доларів.

Люди почали шепотіти один одному, оцінюючи, хто з ким піде. Джон відчував, як страх змішується з азартом, а думки про команду — Бена і Ліну — давали хоч якусь тверду точку у хаосі навколо.

— Умови прості, — продовжував ведучий, — ми надамо вам карту, спорядження та транспорт. Ви будете висаджені на спеціально створеній для гри місцевості. Всі ресурси обмежені. Хто програє — покидає гру.

Джон зосередився, вдивляючись у натовп. Його очі обвели людей: хтось виглядав впевнено, хтось розгублено, а хтось вже шепотів з сусідом план виживання.

— Запам’ятайте: гра не про швидкість, гра про розум, спостережливість і стратегічне мислення. Кожен ваш крок, кожне слово, кожен союз може стати вашим порятунком або смертельною пасткою, — додав ведучий і кивнув автоматникам.

Джон відчув, як тяжкість ситуації давила на плечі. Сто людей, сто життів, і лише частина з них виживе. Він дивився на Бена і Ліну, і між ними промайнула неписана угода: триматися разом, бути розумними і обережними.

Лобі наповнилося напругою, мовби кожен звук — крок до небезпеки. Джон зрозумів, що відтепер гра почалася не на карті, а тут, в лобі, у головах учасників, де кожен рух, погляд і слово могли змінити долю.

Ведучий зробив паузу, оглянув натовп гравців. Його погляд пробігав по кожному, змушуючи відчувати себе частиною великої гри. Потім він підняв руку, і тиша стала ще глибшою.

— Уважно слухайте, — почав він холодним, чітким голосом, — всі карти, які ви бачили досі, це лише макет. Лобі зроблене красиво, щоб створити відчуття контролю і орієнтації. Насправді для вас є нова, масштабна карта, на яку ви потрапите після стрибка.

Джон відчув, як серце стискається — це означало, що всі його попередні уявлення про гру більше не актуальні.

— І не тільки карта інша, — продовжував ведучий, — все спорядження у лобі — макет. Бронежилети, зброя, приціли, аптечки — усе це лише реквізит. В бою вам доведеться шукати все на карті: автомати, патрони, гранати, бронежилети, каски, аптечки, їжу та інші ресурси.

Джон невпевнено подивився на Бена і Ліну. В голові крутилася думка: «Тобто навіть те, що ми вже вибрали — нічого не гарантовано… Все починається з нуля.»

— І ще одне, — додав ведучий, — на карті будуть машини, але вони обмежені. Використовуйте їх розумно. Хто не зможе добути спорядження або транспорт, ризикує опинитися в небезпечній ситуації вже на перших хвилинах гри.

Люди почали переглядатися, хтось нервово розмовляв, інші мовчки слухали. Атмосфера в лобі стала набагато напруженішою.

— Кожен крок, кожен вибір у грі — питання життя і смерті, — продовжив ведучий, — ви самі визначаєте свою тактику: командна гра чи одиночне виживання, розвідка чи відкрита атака.

Джон відчув, як його руки стиснули бронежилет, а серце калатало шалено. Він зрозумів, що тут немає легких рішень і гарантій, і кожне рішення тепер критично.

Бен тихо сказав йому:

— Добре, Джон. Ми вже маємо план. Зараз потрібно коригувати його під нові умови: все спорядження і карта — справжня гра починається з нуля.

Ліна кивнула:

— Значить, треба рухатися обережно, збирати ресурси, стежити за іншими, і триматися разом. Будь-яка помилка — дорого обійдеться.

Джон зосередився на картах, що показували зони стрибка, схеми будинків і лісів. Тепер він бачив реальну складність завдання, і його думки перетворилися на безперервну оцінку ризиків і можливостей.

— Тож, — промовив Бен тихо, — готуємося. Кожен крок важливий, і тепер все справжнє — карта, зброя, бої.

Джон відчував, як страх і адреналін змішалися в єдину потужну хвилю, бо гра нарешті стала реальною, а її правила — смертельно серйозними.

Ведучий підняв руку, і в лобі настала тиша. Його погляд пробігав по всіх сто гравцях, змушуючи кожного відчувати відповідальність за свій вибір.

— Час визначитися, — сказав він холодним, але чітким голосом. — Ви обираєте формат: команди по чотири особи чи одиночне виживання. Голосування — відкрито.