16

Але найцікавіше їх чекало у відділку. Бо поки вони обоє їздили до Станіслава, Саша порилася в переписках Артура. Там нічого нового вона не знайшла. Тож взялася за Лізину сторінку. І тут дещо для себе відкрила.

Виявлялося, що Ліза колись пробувала зустрічатися з Артуром. Але з того нічого не вийшло. Бо його єдиним коханням була музика. Пізніше дівчина спробувала його просто звабити. І якийсь час вони були добрими друзями. Але то тривало не довгих два місяці. Потім Артур вислизнув з її рук.

В свою чергу, батьки дівчини були рішуче настроєні проти «бідного музикантика», котрий нічого немає «за душею». Вони нав’язали їй ідею яким хлопець має бути і що він має мати, в рамки якої Артур ніяк не влазив.

Тому вкінці-кінців Ліза здалася. Але ненависть до хлопця залишилася. В тому, що все так вийшло вона вбачала провину самого Артура, котрого вона тепер, в одній з переписок з такою собі Анжелою, зневажливо називала Поганінчиком. Дівчина в подібному тоні виражалася і перед іншими подругами.

Сама ж Ліза була з заможної сім’ї. Вона мала все, що треба. І боялася навіть подумати проте, що їй може колись прийдеться миритися з тим, що вона чогось не може мати з того що вона хоче. Тому вона обрала Стаса.

Але зовсім не багато часу. Артур виріс. Тепер він стояв на постаменті, наче живий пам’ятник. І всі розмови в училищі були лише про нього.

В останніх повідомленнях вона з ненавистю писала Стасові, що він нездара і нікчемна, паразит на батьківських іменах і грошах. Там ще було багато всякого. Але суть в іншому. Тепер вона не одноразово тикала пальцем на Артура і плакалася, що вона така дурна поспішила тоді з ним так розійтися.

– А це вже тягне на мотив. – підсумував Нік.

А далі більше. В одному з останніх повідомлень Ліза відкрито писала Станіславові, що у неї з Артуром було кохання. І що вона йому віддалася. По всьому було видно, що Стас вийшов з себе. Він багато писав різних нецензурних слів. А серед іншого, він грозив, що вб’є Артура.

– А от і зізнання. – констатувала Саша.

– Так. Але нам потрібні ще й інші докази. Потрібні відпечатки пальців. Ось тоді можна говорити. – відповів Нік, котрий розмів, що марно відправив Кирила з Наталею до Петра і Назара. – Якщо це все так, Кирило з Наталею дурно проїдуться. Нам треба братися за цього Стаса.